23 березня в газеті “Голос України” опубліковано Закон України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” № 216-IX від 15.03.2022 р., який набрав чинності 24.03.2022 р.
Цим законом визначаються особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, на період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану” (воєнний стан).
Оскільки на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється законодавство України про працю, Закон № 216-IX також буде поширюватися на них. Отже, наведемо основні положення Закону № 216-IX :
Особливості укладення трудового договору в умовах воєнного стану:
1. Форма трудового договору за згодою сторін.
2. Випробування може встановлюватися для будь-якої категорії працівників. Особливості заміщення певних працівників.
Особливості переведення та зміни істотних умов праці в умовах воєнного часу:
1. Переведення працівника без його згоди на іншу роботу та без попередження за 2 місяці про зміну істотних умов праці.
Розірвання трудового договору:
1. Працівник за своєю ініціативою може розірвати трудовий договір (за певних умов) без двотижневого строку попередження.
2. Також допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці, крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною.
Встановлення та обліку часу роботи та часу відпочинку:
1. Нормальна тривалість робочого часу може бути до 60 год. на тиждень. Скорочена тривалість робочого часу до 50 год.
2. Час початку і закінчення роботи визначається роботодавцем.
3. На період дії воєнного стану не застосовуються норми КЗпП України щодо тривалості роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів та стосовно святкових і неробочих днів.
Оплата праці
У разі неможливості виплати заробітної плати через воєнні дії виплата заробітної плати може бути призупинена, до моменту відновлення можливості підприємства здійснювати основну діяльність. При цьому роботодавець звільняється від відповідальності щодо порушення строків оплати праці, якщо саме він доведе, що таке порушення сталося внаслідок ведення бойових дій чи інших обставин.
На час військового стану дія окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця може бути зупинена.
Відпустки
1. Щорічна оплачувана відпустка надається тривалістю 24 календарних дні.
2. Може бути відмовлено у наданні будь якого виду відпустки, крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах віднесених до критичної інфраструктури.
3. Протягом періоду воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати відпустку без збереження заробітної плати без врахування норм частини першої статті 26 Закону України «Про відпустки».
Призупинення дії трудового договору
1. Трудовий договір може бути призупинено, що не тягне припинення трудових відносин.
2. Підставою для призупинення трудового договору може бути військова агресія проти України.
3. Відшкодування працівнику усіх виплат на час призупинення трудового договору покладається на країну агресора.
Зазначенні норми Закону № 216-IX діють протягом періоду воєнного стану.
