Згідно з рішенням Генеральної асамблеї ООН з 1991 року

11 квітня у світі відзначається день визволення в’язнів фашистських концтаборів.

Метою Міжнародного дня визволення в’язнів фашистських концтаборів є збереження історичної пам’яті про трагічні події Другої світової війни, що забрала життя мільйонів людей, загиблих у нацистських концтаборах, гетто та місцях примусового утримування.

Місто Переяслав-Хмельницький. 10 година ранку.

Біля «Каменів спотикання» директору єврейської школи Естерн Дікінштейн (вул. Гімназійна), зв’язковій партизанського загону Марії Яківець (гімназія), лікарю Григорію Бєляєву (лікарня), завучу школи №2 Якову Білошицькому  (школа №2), жителям міста, євреям, Йосипу Лівшиц, Марії Фальковській та Лейвику Гехтман (будівля колишньої синагоги, нині фабрика художніх виробів) зібралися представники учнівських колективів закладів освіти міста, щоб вшанувати їх пам’ять. Діти почистили «Камені спотикання», поклали до них квіти. Натираючи «Камені пам’яті», учасники заходу вголос повторювали текст, який написано на «Камені». Це була перекличка імен жителів міста, яких знищив нацизм, не дивлячись на їхній вік і національність.         

11 година ранку. Школа №1.

Тут відбувся мітинг з нагоди Міжнародного Дня визволення в’язнів фашистських концтаборів. У ньому взяли участь представники влади, громадських організацій, колишні в’язні міста та району, діти війни, учні та адміністрація  школи.

До учасників заходу звернувся міський голова Тарас Костін, який нагадав про страшні події Другої світової війни, подякував молоді за збереження історичної пам’яті, побажав жертвам націонал-соціалізму міцного здоров’я та довгих щасливих літ життя. З промовами також виступили заступник голови районної державної адміністрації Анна Скляренко та директор школи Валентина Дем’яненко. Набатом лунали слова в’язня концтаборів Освенцім та Маутхаузен Якова Ломаки з Дівичок. Він говорив від імені усіх в’язнів. Говорив про роки за колючим дротом концтаборів, про нестерпне бажання вижити і повернутися додому. Яків Ломака показав номер, який йому вибили на руці в концтаборі Освенцім.   

Від імені  молоді звучав того дня  голос студенток-волонтерів Мар’яни та Діани Грись.

Оголошується хвилина мовчання. 

В одну мить схиляють в пошані голови молодь і сивочолі ветерани, яких називають жертвами націонал-соціалізму. Схиляють  голови усі учасники мітингу перед пам’яттю жителів міста і району, яких зганяли до пункту збору (школи №1) перед відправкою до фашистської Німеччини. Частина з них залишилися навічно на чужій землі, частина стала попелом в печах крематоріїв, частина  з понівеченими душами і серцями повернулася додому. Це в пам’ять про них шумить вітами  «Сад Пам’яті», закликаючи  живих берегти мир на землі, пам’ятати про тих, кого забрала війна.

До «Каменів Спотикання» Тетяні Трохименко та Єфросинії Пасацькій, до  Пам’ятного знаку в «Саду пам’яті» лягають живі квіти. В очах  учасників мітингу – сльози і велика  віра у  щасливе майбутнє  України. Учасники мітингу у цей день посадили в «Саду пам’яті» ще три фруктових саджанців, які були закуплені від імені німецьких друзів і партнерів Петера Ветцеля, Майка Райхеля та Олівера Брауна.

12 година дня. Будинок освіти.  Зустріч у клубі «Пам’ять серця».

Уже стало доброю традицією збирати цього дня  у клубі «Пам’ять серця»  в’язнів концтаборів, примусових працівників, народжених в неволі, дітей війни.  Людей,  яких називають жертвами націонал-соціалізму.

11 квітня на цю зустріч у святково прикрашеній  залі Будинку освіти зібралися колишні в’язні – жителі міста і району. Це день болю і спогадів у їхньому житті. Але крізь сум і біль пробиваються радість: вони не забуті!     Звучать вітальні слова голови клубу «Пам’ять серця» Анелії Ковальської на адресу колишніх в’язнів, які прожили велике, дуже важке, але і прекрасне життя. На їхню долю випали неймовірні страждання, але вони витримали все.

Зі словами привітань до колишніх в’язнів  звернулася заступник міського голови Валентина Губенко. Вона  подякувала  їм за витримку, силу волі, за зв’язок з молодим поколінням. Побажала сивочолій гвардії бути кріпкими та здоровими. Учасників зустрічі також вітали староста села Стовп’яги (Дівичківська ОТГ) Тетяна Тонконог, голова громадської організації «Підтримка дітей війни» Ольга Тесленко.

Свій музичний подарунок колишнім в’язням підготували учні – волонтери міської школи №7 під керівництвом Лариси Дорошенко. Юні артисти представили святкову програму старшому поколінню. У виконанні Анастасії Тертичної, Маргарити та Вероніки Миколаєнків, Валентини Данильченко та Дарії Федоренко звучали пісні про Україну, рідну землю, щасливе майбутнє. 

Як і кожного року, перед членами клубу виступав Народний ансамбль «Весняний подих». Скільки було оплесків! Скільки було слів вдячності!

Слід зазначити, що концертна програма відбувалася з використанням Диво – колонки, яку подарував клубу «Пам’ять серця» Олівер Браун, керівник сервісного центру по обслуговуванню людей літнього віку (Мальтійська служба допомоги) м.Магдебург, Німеччина. Завдяки цьому подарунку, колишні в’язні мають можливість озвучувати та музично оформляти свої заходи.

Заходи з нагоди Міжнародного дня визволення в’язнів фашистських концтаборів відбулося в рамках реалізації проекту «Служба медико-соціальної допомоги на дому, організація зустрічей та дозвілля жертв націонал-соціалізму у Переяслав-Хмельницькому». Проект реалізується за кошти Німецького фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє».