У музеї кобзарства Національного історико–етнографічного заповідника «Переяслав» традиційно, вже декілька років поспіль, проводяться різнотематичні уроки–мандрівки, які мають за мету інформувати учнівську аудиторію про кобзарсько–лірницьку традицію в Україні.
Цьогорічні заходи були присвячені темі знищення феноменальної гілки української етнокультури – кобзарства. До музею протягом 5-7 квітня завітали учні ЗОШ №2, ЗОШ №1 та ЗОШ №3.
Назвою уроку стали рядки з вірша «Палали священні бандури» нашої землячки-поетеси Олени Євтєєвої. В ньому йдеться про чорну сторінку в історії українського народу – страту кобзарів.
На початку грудня 1934 р. в Харківському оперному театрі відбувся з’їзд народних співців, куди з різних областей було звезено 337 делегатів. Проголошеною метою з’їзду було питання активного залучення їх до соціалістичного будівництва та відходу від виконавських традицій. Ухваливши відповідні резолюції, кобзарів під приводом поїздки на з’їзд народних співців народів СРСР, що мав відбутися у Москві, повантажили до ешелону і підвезли до околиць ст. Козача Лопань на Харківщині. Пізно ввечері їх вивели із вагонів до лісосмуги, де були заздалегідь вириті траншеї. Вишикувавши незрячих співців і їхніх малолітніх поводирів в одну шеренгу, загін особливого призначення НКВС УРСР розпочав розстріл. Коли все було закінчено, тіла розстріляних засипали вапном і присипали землею, а бандури спалили. Після цього кобзарська традиція в Україні припинила своє існування на довгі роки.
Саме про цей цинічний злочин сталінського тоталітарного режиму щодо представників традиційного співоцтва – кобзарів, який замовчувався довгі роки, дізналися слухачі під час проведеного уроку-мандрівки в музеї. Учні переглянули уривок із фільму «Поводир» режисера Олеся Саніна, де відображені ці трагічні події.
Потім кожен зі школярів разом зі студентами педуніверситету Альоною Ярмолою й Олесею Степанець та викладачем Тетяною Носаченко взяв участь у виготовленні ляльки-мотанки – духовного оберегу українців.
На закінчення уроку-мандрівки учням було запропоновано коротким висловом передати свої емоції, відчуття від почутого та побаченого. Школярі активно і безпосередньо висловлювали свої враження, деяким навіть не вдалося вкластись в декілька слів, наскільки були глибокими їхні переживання.
Світлана Тетеря, завідувачка музею кобзарства
