“Шолом, Переяслав!
Дорогі друзі! Хочу розкрити таємницю ще однієї сторіночки нашого історичного міста.
До 1941 року у Переяславі функціонувала тюремна фортеця. Знаходилася вона навпроти автовокзалу.
На другому поверсі будівлі була розміщена лікарня. Для неї було віддано дві камери. Перша була відведена для хворих середньої тяжкості, а друга – для тяжкохворих. Опалення було пічним. У 1902 році тюремним лікарем був Сандлер Хаїм Шмульович, а доглядачем в’язничного замку – Іван Волошин,який був також титулярним радником.
Будинок Хаїма Шмульовича знаходився на місці магазину Підсінний.До самої річки Альти простягався город. Він мав 11 дітей: шість хлопчиків та п’ ять дівчаток. Був лікарем Вищої категорії. Часто зустрічався із благочинним повітовим лікарем Купцовським Йосипом Яковичем, який курирував його роботу.
Навпроти будинку Сандлера знаходилися казарми для кінно- етапної інвалідної команди. Вона доставляла по етапу в”язнів. яких потім і оглядав лікар. Роботу санітарів, у тюремній лікарні, виконували самі ув’язнені. Вони рубали дрова, прибирали у лікарні, розпалювали печі та допомагали тяжко хворим.
Умови тримання під вартою були тяжкими, тому часто виникали спалахи інфекційних хвороб. Хаїм Шмульович спеціалізувався здебільшого на захворюваннях ЖКТ, але багато сил вкладав і на боротьбу із туберкульозом, який був поширений серед ув’ язнених. Після смерті тюремного лікаря, його справу продовжив син – Сандлер Самуїл Хаїмович, який допомагав місцевим партизанам у роки Другої Світової війни. Але це буде вже інша розповідь” – допис у мережі Фейсбук Ірини Кучеренко.