Про те, що Переяслав – музейне місто, загальновідомо. Однак далеко не всі знають, що, окрім 23 різнопланових музеїв Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», у нас є ще один, причому не менш унікальний. Йдеться про зібрання відомого на Переяславщині лікаря й краєзнавця Олексія Стефановича Якименка (1937-2006). Знайти цей музей неважко – він розміщується на другому поверсі приміщення патологоанатомічного відділення центральної районної лікарні. Журналіст Переяслав.City Валерій Шкребтієнко відвідав його на минулому тижні.
Музей патології людини міститься у найдальшій від східців частині коридору. На семи дерев’яних стелажах стоять різного розміру ємкості. В них у консервуючому розчині формаліну вміщені дефектні людські органи. У більшості випадків саме хвороби їх зумовили смерті людей, яким вони належали.
– Я тут працюю з 2013-го, Стефановича не було в живих уже сім років, – говорить лікарка-патологоанатомка, судово-медична експертка Наталія Полюк, 38 років, яка й провела для мене екскурсію. – Все тут збереглося, як він створив. Опікуємось зібраним ним усім колективом відділення. На екскурсії частенько просяться школярі, учні центру профтехосвіти, студенти. Але під час карантину відвідувачів не приймали. Молодь з інтересом розглядає наші експонати, цікавиться, розпитує. І не було жодного випадку, щоб комусь з них стало зле чи бодай хтось не зміг добути до кінця екскурсії – попри те, що наша підбірка й справді досить специфічна. Очевидно, знають, чого очікувати тут і приходять морально налаштованими. Ми ж, медики, їхні візити сюди сприймаємо навіть не як екскурсії, а як профілактичні лекції. Коли ще так наочно можемо розповісти юному поколінню про необхідність дотримання здорового способу життя, уникнення зловживання спиртним, наркотиків? Знаю, що саме з цією ідеєю і почав Олексій Стефанович збирати ці органи, ще коли працював у Каневі. Як патологоанатом він бачив, що нерідко причиною смерті людини було саме її нехтування своїм здоров’ям. І вже в Переяславі у нього визріла думка створити музей патологій. Зібрав більше сотні експонатів. Здобуття кожного – окрема історія, адже потрібен дозвіл рідних, а для цього необхідно було переконати їх, знайти потрібні слова.
Чому музей унікальний? Бо важко уявити, що ще десь є подібне. Ось біля вікна виставлена 9,6-кілограмова печінка чоловіка, зазвичай вага її у здорової людини – не більше двох кілограмів. Відомо, що він сам важив близько двохсот кіло і багато років страждав на жировий гепатоз. Чи ось це серце. Мене в інституті навчали, що серце – єдиний орган в організмі, який не вражається пухлинами. І ось я приїжджаю сюди і що бачу? Серце з метастазами саркоми. А ось цей експонат ми називаємо «легенями курця». Бачите, в якому вони стані, ніби побиті дробом? Ми пишаємося, що принаймні четверо дорослих відвідувачів після побаченого зателефонували нам і запевнили, що відтоді перестали палити.
9,6-кілограмова печінка чоловіка, який важив близько двохсот кілограмів
А ще тут показуємо екскурсантам інші види небезпечних патологій органів, викликаних онкологією, інсультом, менінгітом. Ось тут камені різної форми і розміру (пересічна людина навіть уявити не може, що в неї всередині такі можуть бути!), видалені з нирок чи жовчного міхура. Експонуються тут і кілька плодів малят, яким не судилося народитися (вони були видалені з утроби матерів) через різноманітні патології, зокрема, викликані вживанням наркотиків батьками та через мутації внаслідок радіаційного впливу аварії на ЧАЕС. А взагалі набагато більше вам може розповісти про музей наша ветеранка, медична сестра відділення Людмила Романівна Яковенко. Вона з перших кроків створення музею брала в ньому участь.
Телефонуємо до Людмили Романівни. Їй уже 70, тож поки коронавірусна небезпека ще не минула, перебуває вдома.
– Наше відділення відкрили в 1991-му, і тоді ж запросили його очолити Олексія Якименка, він тоді працював у циблівському госпіталі, – говорить вона. – Створенню музею віддавав багато енергії й часу. Нерідко й власні кошти витрачав, принаймні на виготовлення стелажів, стендів. А коли закінчили з експозицією патологій, Олексій Стефанович як справжній краєзнавець не міг не перейти до наступної мети – створення музею переяславської медицини і передусім нашої районної лікарні. Присвятив окремий стенд кожному відділенню. Окрім того, окремі присвячені участі переяславських медиків у Другій світовій війні, у військових діях в Афганістані, в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній станції.
На стенді – афіша до спектаклю, поставленого театром народної творчості переяславських медпрацівників
Є навіть стенд, що висвітлює культурницьку діяльність переяславських медпрацівників. Так що тепер тут, можна сказати два музеї. Але пам’ятного відкриття жодного з них не було – просто час від часу без жодних урочистостей відкривали нову експозицію. І тепер музей існує як своєрідний пам’ятник його автору.
Замовити екскурсію в музеї (у післякарантинний період) можна за телефоном: 5-46-97 з 10 до 14 години кожного дня, окрім суботи та неділі.
