У четвер, 3 вересня, Переяславська громада зібралася, щоб віддати останню шану своєму земляку, захиснику України Дмитру Казмірчуку. Життя молодого воїна обірвалося в боях на Донеччині ще два роки тому, лише тепер Герой «на щиті» повернувся додому.

Дмитро Казмірчук народився 11 липня 2005 року. Воїн проходив військову службу на посаді номера обслуги 1-го відділення 1-го взводу 10-ї роти охорони 4-го батальйону охорони військової частини А0139.

До останнього подиху юний захисник залишався вірним Військовій присязі. Його життя обірвалося 23 серпня 2024 року внаслідок бойових дій поблизу населеного пункту Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області.

Майже два роки родина та громада чекали на повернення, сподіваючись на диво, проте 19 серпня, за результами ДНК, підтвердили його загибель.

Заупокійна літургія відбулася у Храмі Святого рівноапостольного князя Володимира Великого.

Священник ПЦУ наголосив на духовній величі вчинку молодого хлопця:

«Дивлячись на портрет Героя, ми розуміємо – це тільки-тільки жити і розвиватися. На портреті дитина, яка стала на захист кожного із нас… Він не сховався, не ухилявся, а вірно став захищати Україну», – промовив священнослужитель.

Далі процесія пішою ходою вирушила до Підварського кладовища, де з військовими почестями Дмитра й поховали.

Міський голова Переяслава Вячеслав Саулко під час прощання зазначив, що юнак міг би уникнути служби, але обрав шлях воїна.

«Дмитру сьогодні могло б бути лише 21 рік. Попереду майбутнє. Тільки жити і жити, однак, на жаль, його не стало. Дмитро, якому тоді виповнилося 19 років, міг би не служити. Але за покликом серця він пішов захищати рідну Батьківщину…», – звернувся очільник громади й висловив співчуття рідним та близьким.

Бойові товариші згадують Дмитра як надзвичайно хоробру та гідну людину. Попри свій вік, він проявив неймовірну стійкість у найгарячіших точках фронту.

«Я з ним був поруч у найважчих боях і, повірте, він поводив себе дуже достойно. Ламалися дорослі люди, а він не зламався. Він загинув, як справжній Герой. Він міг зробити вибір, як зробили інші, але він пішов у бій. Гордіться ним. Інші сховалися, а він вступив у бій», – розповів один із побратимів Дмитра.

Побратими попросили вибачення у родини за те, що повернення Дмитра довелося чекати так довго, і подякували батькам за виховання справжнього сина України.

Представник Переяславського ДФТГ Олександр Молоткін звернувся до присутніх, підкресливши, що саме на таких юнаках тримається наше майбутнє:

«19 років. Він лише починав жити… Чому одні тікають і ховаються, а 19-річна дитина розуміє, що не хоче жити на землі, яку загарбають чужинці? Якби не такі, як він, не було б уже нас давно, не було б нашої мови, нашої землі, ніякого майбутнього. Лише вони своїми юними тілами захищають нас від тієї страшенної навали».

З глибокою шаною та повагою матері передали державний стяг України – той самий синьо-жовтий прапор, за який її син віддав найцінніше – своє юне життя.

Щирі співчуття рідним! Вічна слава, світла пам’ять та безмежна шана Герою Дмитру Казмірчуку!