Вічне і в деякій мірі риторичне питання – «для чого ми народжуємося, в чому сенс нашого життя» – інколи зринає в нашій свідомості. Автор статті «Стрибок в крижану воду» Володимир Довгань переділився своїм довготривалим дослідженням цього питання. Опитавши велику кількість відомих і невідомих особистостей він зробив висновок- простий і банальний, але вічний та істинний.
Ми народжуємося, щоб бути максимально щасливими! Щастя є тією головною суттю нашого існування. Але для цього необхідне щоденне духовне і фізичне вдосконалення. Саме духовне вдосконалення єдино вірний шлях до максимального щастя– шлях до істини, мудрості і безсмертя! Головне тут не зраджувати цій меті – духовного, а паралельно і матеріального зростання.
Але виникає ще одне важливе питання, – чи можна бути щасливішим самої найщасливішої людини? Це вже геніальне питання і відповідь на нього знаходять не багато людей на землі.
Так, можна стати щасливішим самої найщасливішої людини! І що ж для цього необхідно робити? – Дарувати щастя другим людям, робити щасливими інших людей! Чим більше ви даруєте щастя іншим, тим більше щастя отримуєте самі.
Не впевнена, що героїня моєї оповідки, а це шанована і знана в Переяславі постать – Єлизавета Прокопівна Миздренко займалася пошуками відповіді на це питання? Але її дії і вчинки спрямовані на те, щоб по можливості дарувати маленькі промінчики щастя тим, хто в полі її зору, і навіть зовсім чужим не знайомим людям, які при спілкуванні з нею вже стають своїми. Інколи це не лише промінчики, а просто сонячне сяйво, яким вона обдаровує сіре буденне життя своїх друзів земляків співробітників.
В останній день весни Ліза Прокопівна святкує свій день народження. В цьому році це була досить поважна дата, хоч усі її гості сходилися на тому, що це цифровий обман. Завжди по життю пані Ліза організовувала свої дні народження особливо. Вже одне те, що вона їх обов’язково відзначала з своїми найвірнішими друзями – незвичайно. І ще Ліза Прокопівна намагалася в цей день подарувати своїм гостям неординарний відпочинок. Це могла бути вилазка на природу, поїздка в столичний театр, екскурсійна подорож.
Цьогорічний дарунок своїм гостям, Ліза Прокопівна готувала ще з осені. І визрів він у неї тоді, коли на святі міста Переяслава співала народна артистка України, кавалер ордена княгині Ольги – Валентина Степова. Пані Ліза, яка того року отримала звання Почесного жителя міста, пішла за лаштунки сцени висловити своє захоплення талантом співачки. Валентина Анатоліївна виявилася напрочуд приязною чуйною людиною – вони спілкувалися близько півгодини, фотографувалися та обмінялися телефонами.
І ось, за місяць до своєї ювілейної дати, Ліза Прокопівна запитала народну співачку Валентину Степову чи змогла б вона дати її гостям невеличкий концерт? І Валентина Анатолієвна знайшла можливість у своєму графіку виділити час на гостинний ювілей Л.П. Миздренко, до Переяслава.
Спочатку виступ народної співачки Валентини Степової відбувся у Народному центрі культури «Зустріч». А потім артистка запланувала виступ перед гостями на банкеті з нагоди ювілейної дати пані Лізи.
Всі ми, гості завжди піклуємося, що подарувати винуватцю торжества, адже це його день і все для нього? Але в даному випадку, сама ювілярка піклувалася про те, щоб подарувати нам це маленьке сонцесяйне щастя – слухати, як у філармонійному залі прекрасну співачку світового імені – Валентину Степову. Вона висловила слова захоплення такою непередбачуваною шляхетною пані Лізою, згадала свою матусю і співала арії з опер італійською, твори зарубіжної та української естрадної музики, зокрема пісню, що вже стала класикою «Чарівна скрипка», «Заспівай мені мамо» та інші. Ми – вдячні гості вишуканого ювілею не скупилися на бурхливі оплески та вигуки «Браво!»
Мимовільно після того, як ми провели нашу зіркову гостю – Валентину Степову, згадалися ті слова, про які говорилося вище. І відразу виник образ нашої ювілярки –Лізи Прокопівни Миздренко, яка все своє життя, навіть не задумуючись – дарує щастя іншим. Коли ми їй сказали, що вона подарувала нам, усім її гостям цей великий щедрий дарунок – щастя зустрічі з талантом- народної артистки України, вона лише відповіла: Так! Я дуже хотіла саме цієї зустрічі для моїх гостей, і у мене вийшло, звичайно при допомозі мого сина, Юрія!
Спасибі Вам, Лізо Прокопівно за те, що даруєте нам щастя!
Наталія Костюк, учасниця святкової гостини
