Сьогодні, 9 червня, у Переяславі попрощалися з полеглим воїном Сергієм Кутовим, який віддав життя у боротьбі за незалежність України. 36-річний Герой відтепер назавжди у небесному строю – у лавах янголів-захисників своєї землі.
Прощання із Захисником розпочалося біля родинного помешкання у мікрорайоні Карань. Живим коридором шани, зі сльозами на очах та схиливши голови у глибокій скорботі, громада провела мужнього Воїна в останню путь. У цей важкий день жодні слова не здатні втамувати біль втрати, який нині переживає родина та все місто.
Сергій Васильович Кутовий народився 14 вересня 1988 року. Навчався спочатку в шостій школі (нині – Переяславська початкова школа), а з 5 по 9 клас – у другій. Однокласники з теплом згадують свій випуск 2003-го року. Сергія завжди пам’ятатимуть веселим, щирим та неймовірно добрим хлопцем.
«Ми всі тоді були бешкетними, – згадують з усмішкою, – нашому класному керівнику було з нами непросто». Класна керівниця Вікторія Гуріна зі світлим смутком ділиться спогадами про свого учня: «Він рано подорослішав. Став захисником ще у школі – для своєї сестрички Катрусі. Вона була маленька, кучерява, а він її дуже любив і оберігав».
У мирному житті Сергій працював водієм: на місцевому хлібозаводі, згодом на маршруті «Переяслав-Київ», а останні кілька років – у службі таксі.
На захист Батьківщини чоловік став 14 листопада 2024 року. Був призваний І відділом Бориспільського РТЦК та СП. У лавах Збройних Сил України Сергій Кутовий служив командиром 2-го штурмового відділення – командиром машини 1-го штурмового взводу 5-ї штурмової роти 2-го штурмового батальйону 33-го окремого штурмового полку (військова частина А4951).
У травні 2025 року зв’язок із воїном обірвався. Рідні жили болісним очікуванням: вірили, сподівалися і не припиняли пошуків. Однак через кілька місяців ДНК-експертиза підтвердила найстрашніші передчуття.
До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі та українському народу. Життя Героя обірвалося 16 травня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Рижівка Сумської області. Без люблячого чоловіка, батька, сина та брата залишилися дружина Тамара, донька Каріна, син Тимофій, мати Антоніна, батько Василь та сестра Катерина.
До Храму Воскресіння Христового у Переяславі прийшли рідні, друзі, бойові побратими, представники влади та небайдужі містяни, аби віддати шану людині, яка пожертвувала заради мирного неба України найціннішим. Після спільної молитви за упокій душі воїна священник ПЦУ отець Анатолій звернувся до присутніх із глибокою проповіддю:
«Сьогодні ми схиляємо голови в глибокій пошані перед світлою пам’яттю нашого Героя та його великим подвигом. Святе Письмо говорить: найбільший прояв любові – віддати життя за ближнього свого. Він віддав усе, що мав. А наш обов’язок – пам’ятати про цю жертву, щоб вона ніколи не була марною, і продовжувати боротьбу. Недостатньо просто йти до храму, ставити свічку і вважати, що цим ми служимо Богу. Потрібно мати ту діяльну любов, яку мав наш воїн. Він та тисячі таких, як він, увійдуть до Царства Небесного, бо заслужили це як ніхто інший. Вони не кривили душею, мали мужність та велику любов, яка має продовжувати надихати нас. Загибель у такому молодому віці – це протиприродно, адже Господь створив людину для життя, щоб вона творила і дихала. Та нехай життя нашого Героя тепер продовжиться у вічності».
Після богослужіння траурна процесія пішою ходою пройшла через центральну площу міста та вирушила до останнього місця спочинку Захисника. Поховали Сергія Кутового на кладовищі мікрорайону Карань.
Розділяємо біль непоправної втрати разом із родиною, близькими, друзями та бойовими побратимами Героя. Світла й вічна пам’ять Захиснику України. Герої не вмирають – вони назавжди залишаються в історії боротьби нашого народу та в пам’яті майбутніх поколінь.
