4 червня Україна схиляє голову у скорботі за найменшими своїми громадянами — дітьми, чиї життя безжально обірвала війна. Тими, хто мав бігати шкільними коридорами, мріяти про майбутнє, малювати сонце і мирне небо, але назавжди залишився у дитинстві.
Цього дня жителі Переяславської міської територіальної громади долучилися до Всеукраїнської акції «Голоси дітей», щоб вшанувати пам’ять безневинних жертв російської агресії. Захід став не просто офіційною подією, а глибоким людським болем, який об’єднав присутніх.
Під тихий передзвін дзвонів і сумні слова молитви настоятель Вознесенського храму отець Михайло звернувся до Господа з проханням прийняти дитячі душі у Царство Небесне. У цей момент кожен подумки згадував тих хлопчиків і дівчаток, чиї голоси вже ніколи не пролунають на дитячих майданчиках, у шкільних класах чи батьківських домівках.
До присутніх звернувся міський голова Вячеслав Саулко. У своїй промові він наголосив, що пам’ять про загиблих дітей є нашим спільним болем і водночас нагадуванням про ціну, яку Україна щодня платить за право бути вільною державою.
Хвилина мовчання стала особливо пронизливою. Здавалося, що навіть вітер завмер, а час на мить зупинився, віддаючи шану маленьким українцям, чиї життя забрала війна. До пам’ятного місця присутні покладали квіти, а на знак світлої пам’яті розвішували паперових янголят і дзвоники — символи дитячих душ, які тепер охороняють Україну з небес.
Кожен такий янголятко — це чиєсь нездійснене майбутнє, ненаписана казка, недоспівана колискова, недожите життя. За сухими цифрами статистики стоять долі, мрії та люблячі серця. Станом на сьогодні війна забрала життя сотень українських дітей і залишила тисячі поранених. Але жодна цифра не здатна виміряти біль батьків, які втратили найдорожче.
Захід провела Влада Черненко, об’єднавши громаду навколо спільної пам’яті та спільної молитви.
Сьогодні голоси загиблих дітей звучать у наших серцях. Вони нагадують світу про страшну ціну війни і закликають берегти найцінніше — дитинство. Ми пам’ятаємо кожного маленького українця, чиє життя обірвала війна. Пам’ятаємо, щоб їхні імена не загубилися в часі. Пам’ятаємо, бо пам’ять — це теж боротьба за справедливість.
