Сьогодні Михайлівська церква наповнилася особливим світлом і духовною силою — тут знову зазвучала українська молитва. Після довгих років мовчання рідного слова у храмі лунали щирі молитви за Україну, за мир, за життя людей та за майбутнє громади.

Цей день став для багатьох не просто богослужінням, а глибокою духовною подією, сповненою символізму, тепла та надії. Під склепіннями старовинного храму звучала українська мова молитви — жива, рідна, вистраждана. Для присутніх це було хвилюючим моментом єднання, коли кожне слово торкалося серця, а кожна молитва ставала тихим проханням до Бога про захист для України та її народу.

Божественну літургію звершив Митрополит Переяславський і Вишневський Олександр (Драбинко) спільно зі священиками Переяславщини. У спільній молитві люди просили миру для рідної землі, сили для українських воїнів, спокою для родин, здоров’я для дітей та Божого благословення для всієї громади.

У храмі панувала особлива атмосфера — щира, тепла й благодатна. Здавалося, що сама церква, яка бачила не одне покоління українців, сьогодні ожила по-новому разом із рідним словом молитви. У поглядах людей читалися вдячність, хвилювання та внутрішня віра у те, що духовна єдність допомагає вистояти навіть у найтяжчі часи.

Митрополит для Михайлівської церкви подарував ікону святого Іоанна Нового (Сочавського) та частку мощей великомученика, переданих із Румунії.

Наприкінці богослужіння міський голова Вячеслав Саулко подякував Митрополиту Олександру (Драбинку) за щире Боже слово, духовну підтримку та молитву за український народ. Він наголосив на важливості таких духовних зустрічей для громади, особливо нині, коли українці потребують єдності, підтримки та віри.

Слова щирої вдячності висловила й в.о. директора НІЕЗ «Переяслав» Марина Навальна. Вона подякувала Митрополиту за добре українське серце, за мудрість, людяність і за те, що українська молитва сьогодні знову лунала у стінах Михайлівської церкви.

Цей день залишив у серцях присутніх світлий спомин — про молитву, яка об’єднує, про духовність, яка додає сили, і про українське слово, що завжди повертається туди, де його чекають.