2 березня свою поважну й прекрасну 95-ту весну зустріла жителька нашої громади — Коваленко Ольга Григорівна.

95 років — це не просто дата. Це ціла епоха, сповнена праці, любові, мудрості й світла. Ольга Григорівна — мама трьох дітей, турботлива бабуся шістьох онуків, ніжна прабабуся п’ятьох правнуків, та водночас — людина, яка виховала й навчила не одне покоління молоді українській мові та літературі, прищепила любов до рідного слова, до книги, до України (додамо, що правнук Ольги Григорівни нещодавно загинув, захищаючи кордони та право на самостійність нашої держави).

Її уроки пам’ятають серцем. Її голос, сповнений тепла, — у спогадах багатьох поколінь. Бо справжній Учитель залишається з нами назавжди.

Цього дня ювілярку прийшли привітати секретар міської ради Лідія Оверчук, депутат міської ради Анатолій Чуян, а також її випускники — восьмирічки «четвертої» школи 1976 та 1983 років. Вони прийшли не просто з квітами й подарунками — вони прийшли з вдячністю, яка не має терміну давності.

Яскраві кульки, цукерки, теплі обійми, щирі слова… А ще — велетенський Ведмідь, який разом із ювіляркою та її улюбленими учнями зворушливо виводили знайоме й таке рідне: «Вчителько моя…». У цю мить у кімнаті панували радість, сміх і сльози щастя.

Донька Наталія не могла натішитися маминим святковим настроєм — очі Ольги Григорівни світилися тим особливим світлом, яке буває лише тоді, коли поряд — любов, повага й вдячність.

95 весен — це про силу духу. Про відданість професії. Про родинне тепло. Про пам’ять учнів, які через десятиліття повертаються до своєї Вчительки.

Щиро зичимо Ользі Григорівні міцного здоров’я, родинного затишку, щоденних приводів для радості та ще багато світлих, благословенних весен. Бо такі люди — це гордість громади і жива історія нашого міста.