Блокування банківських рахунків та фінансових операцій через дії фінансового моніторингу дедалі частіше стає серйозним ризиком для українського бізнесу. Підприємці скаржаться: банки не завжди пояснюють причини зупинення платежів, а запити від фінмоніторингу бувають надмірними й виходять далеко за межі конкретної операції.

Проблема настільки поширена, що багато компаній розглядають фінмон як фактор, що може паралізувати діяльність підприємства.

Що відбувається, коли банк блокує операцію

У разі блокування платежу клієнт насамперед має з’ясувати, яку саме операцію банк вважає ризиковою. Зазвичай суб’єкт фінмоніторингу направляє запит із вимогою надати інформацію щодо фінансових операцій. На відповідь дається чотири робочі дні.

Якщо підготувати документи у цей строк неможливо, клієнт може письмово звернутися з проханням продовжити термін, хоча банк у такому разі може дати лише кілька додаткових днів. Проте платіж до завершення перевірки залишатиметься заблокованим.

Банки найчастіше вимагають пояснення щодо джерел походження коштів, оборотів за рахунком, економічної суті операції. Формальні або неповні відповіді призводять до продовження блокування, оскільки рішення ухвалює внутрішній підрозділ фінмоніторингу.

Чому банки ставлять надмірні запитання

Закон про запобігання відмиванню доходів надає фінансовим установам дуже широкі повноваження. Вичерпного переліку питань, які банк може поставити клієнту, не існує. Тому запити нерідко охоплюють обставини, які взагалі не стосуються заблокованої операції.

Фінмоніторинг може цікавитися походженням капіталу, місцем зберігання коштів, причинами простою рахунку, структурою бізнесу, навіть мотивами відкриття компанії. У практиці були випадки, коли клієнта запитували про освіту або причини вибору певної галузі.

Часто, навіть після надання повного пакета документів, фінмоніторинг вимагає додаткові пояснення, визнаючи попередні матеріали «недостатніми».

Чому бізнес вважає фінмоніторинг ризиком

Проблема не лише в обсязі запитів. Підрозділи фінансового моніторингу банків нерідко ухвалюють рішення на підставі аналітичних довідок співробітників, які не мають спеціальних знань у певній сфері діяльності бізнесу.

У результаті рахунки блокуються без чіткого обґрунтування, а інколи банк навіть повідомляє правоохоронні органи, що призводить до відкриття кримінальних проваджень без явних підстав.

Фіксуються випадки, коли блокування відбувається через звернення окремих представників слідчих органів, що виходить за межі законодавства й фактично створює можливість для тиску на бізнес.

Проблеми із захистом прав клієнта

Хоча міжнародні стандарти передбачають баланс між протидією відмиванню коштів і правами клієнта, в Україні цей баланс поки що не досягнуто.

Бізнес стикається з тим, що:

• персональної відповідальності фінмоніторингу за безпідставне блокування немає;
• клієнт не може отримати чітких пояснень, чому саме операцію визнано підозрілою;
• судовий захист практично не працює — у одному з кейсів адвокати навіть не змогли ознайомитися з матеріалами фінмоніторингу, оскільки справі незаконно присвоїли гриф секретності.

Напис «операцію відхилено як підозрілу відповідно до закону» — стандартна відповідь, яка нічого не пояснює і не дозволяє виправити ситуацію.

Висновок

Фінансовий моніторинг, створений як інструмент захисту від відмивання коштів і фінансування тероризму, дедалі частіше сприймається бізнесом як системний ризик. Підприємці змушені витрачати час і ресурси на комунікацію з банками, а блокування рахунків може завдати серйозної шкоди операційній діяльності.

Юристи радять у таких ситуаціях оперативно й повно відповідати на запити банку, документувати кожен крок і за можливості залучати фахівців для підготовки пояснень. Але комплексного вирішення проблеми можна досягти лише шляхом законодавчих змін, які встановлять прозорі правила, запобігатимуть зловживанням і захищатимуть права чесного бізнесу.

Поки ж українські компанії працюють у реальності, де фінмоніторинг може стати несподіваною перешкодою — навіть за цілком легальних операцій.

Джерело