Українські аграрії станом на середину вересня зібрали майже 30 млн тонн зернових і зернобобових. Тобто зібраний урожай має покрити весь внутрішній попит. Утім ціни на головний соціальний продукт – хліб – далі зростають, і в магазинах покупці вже помічають «кусючі» цінники. Укрінформ з’ясовував, чому хліб дорожчає навіть за хороших показників урожайності та які чинники найбільше впливають на його собівартість, що відбувається з виробництвом борошна й чи варто українцям готуватись до нової хвилі подорожчання.
ПІД ТИСКОМ ЕКОНОМІЧНИХ ФАКТОРІВ
Хліб як один із базових елементів у споживчому кошику українців продовжує зростати в ціні. Це відбувається навіть попри стабільні врожаї, які традиційно повністю задовольняють попит на внутрішньому ринку. За даними Держстату, з початку року ціни на пшеничний хліб з борошна вищого ґатунку зросли на майже 13%, з борошна першого ґатунку – на 9%, житній – на 6,4%.
За серпень весь асортиментний ряд хлібобулочних виробів зазнав певного цінового подорожчання: пшеничний хліб вищого ґатунку подорожчав до 58,51 грн/кг (+1,1%), пшеничний першого ґатунку – до 46,31 грн/кг (+0,3%), житній – до 47,99 грн/кг (+1%), батон вагою 500 г – до 29,45 грн (+0,2%).
Але якщо порівнювати зі серпнем 2024-го, то загальне подорожчання за останні 12 місяців виявилося відчутним – загалом на названі сорти хліба воно становило 20–23%. У Національному науковому центрі «Інститут аграрної економіки» порахували, якщо середнє щоденне споживання хліба на одну людину становить близько 200–250 г, то середньомісячні витрати домогосподарств на хліб зросли з 225,7 грн до 273,4 грн, що на 21% більше, ніж у 2024 році.
Водночас ціни в магазинах коливаються в широкому діапазоні – залежно від типу хліба, рецептури, ваги й регіону.
«Нині на прилавках магазинів ми можемо побачити буханець хліба, що коштує як 20 грн, так і 120 грн. І той, і інший однаково мають своїх споживачів через різні продуктові характеристики», – пояснює президент Всеукраїнської асоціації пекарів Олександр Тараненко.
Він уточнює, що орієнтовна собівартість кілограма хлібобулочних виробів на виробництві тепер становить орієнтовно 54–56 грн. Зокрема, базовий батон вагою 500 г на заводі коштує 26–27 грн, а буханець «українського» хліба (вагою 700 г) – приблизно 30 грн. Причому українці звикли повʼязувати цю собівартість переважно із зерновим складником, хоча насправді виробництво хліба містить багато етапів, що залежать від вартості енергоносіїв, логістики, курсу валют тощо.
«Хліб в Україні цього року може подорожчати на 25%, однак це не пов’язано з урожаєм. Основними чинниками є енергоносії, логістика, зарплати, інфляція тощо», – прогнозує заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук.
За його словами, зерно становить лише 20–25% у структурі собівартості хліба. Решта – витрати на енергію, логістику, обслуговування обладнання (часто імпортованого), а також інфляція у продовольчій групі, яка цього року сягнула 22%, і потреба у підвищенні заробітних плат.
Отже, ціни на хліб залишаються під тиском багатьох економічних факторів. Сьогодні на його вартість найбільше впливає хоч і не стрімке, але неухильне сезонне подорожчання енергоносіїв.
ПШЕНИЦІ ДОСТАТНЬО, А ЖИТО БУДЕМО ІМПОРТУВАТИ
За прогнозом Українського клубу аграрного бізнесу, у сезоні 2025/2026 аграрії очікують валовий збір зернових та олійних культур на рівні 73,4 млн тонн – це приблизно на 5% менше, ніж у 2024 році. Зокрема, зернових аграрії можуть зібрати 54,6 млн тонн.
В ІАЕ у своїх оцінках також доволі близькі до вище озвученого: 54,1 млн т валового збору зернових та зернобобових, що на 3,7% менше, ніж торік. Науковці стверджують, що попри приріст посівних площ під пшеницю на 2%, урожайність цього року менша на 17%, тому очікують, що збір сягне 21 млн тонн (-6% до торішнього показника).
Однак дефіцит зерна українцям не загрожує. За даними Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства, станом на 12 вересня аграрії намолотили 29,15 млн тонн зернових та зернобобових культур зі 62% засіяних площ. Пшениці (основної культури для хлібопекарської галузі) уже намолочено понад 22,18 млн тонн, і це – ключовий показник, адже для покриття внутрішніх потреб України достатньо лише 6–7 млн тонн. Проте варто не забувати, що лише менша частина врожаю придатна для переробки на борошно, експорт пшениці не обмежується, а саме якісне зерно є привабливим для вивозу за кордон.
Утім, ситуація з не менш важливим для виробництва хліба житом складається не так однозначно – цього року збір жита не покриє потребу вітчизняного виробництва. Як пояснює Олександр Тараненко, наявних запасів вистачить лише до початку 2026 року. Потім виробникам доведеться закуповувати житнє борошно за кордоном.
«Цьогоріч урожай жита суттєво менший, ніж обсяги внутрішнього споживання. Уже на початку наступного року жито, яке ми зібрали, просто закінчиться. Після цього виробникам доведеться закуповувати житнє борошно або зерно жита за кордоном – зокрема в країнах Балтії чи Польщі. Ми вже стикались із подібною ситуацією цього року навесні. Частина пекарів не мала запасів і змушена була купувати імпортне борошно, але цього року це станеться ще швидше, оскільки, на відміну від минулого року, у цьому майже відсутні перехідні залишки, а урожай зменшився», – пояснює президент асоціації пекарів.
Він запевняє, що нестача житнього борошна у виробників не створить дефіциту продукції на полицях, але вплине на ціну – передусім через вищу ціну імпорту та складну логістику. Минулого року навесні за тонну імпортного житнього борошна українські виробники платили близько 20 тис. грн, тоді як вітчизняне на початку сезону коштувало близько 8 тис. грн. Проте виробники не скорочують обсяги житнього хліба навіть попри зростання собівартості. Причина проста – вони працюють не «від врожаю», а під конкретні замовлення торговельних мереж.
«Як це не парадоксально, але не пекарі вирішують, скільки та якого хліба випікати. Адже ми випікаємо хліб за заявками торгівлі. Якщо людям подобається пшеничний хліб, то його й потребуватиме торгівля, а отже у нас буде більше заявок на його випікання. А як подобається житній – то будемо випікати більше його», – каже експерт.
ЯКОЮ БУДЕ ЦІНА ХЛІБА ДО КІНЦЯ РОКУ
Тенденція до подорожчання хліба триватиме щонайменше до кінця 2025-го. За оцінками Інституту аграрної економіки, щомісячне подорожчання хліба у середньому становить 1–1,7% залежно від виду борошна та кінцевої продукції.
«Якщо поточна тенденція збережеться, то річні темпи подорожчання продукції хлібопекарської галузі коливатимуться в діапазоні 11–23% залежно від виду продукції», – прогнозує головна наукова співробітниця відділу аграрного ринку та міжнародної інтеграції Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» Світлана Черемісіна.
За таких умов до новорічного столу хліб пшеничний із борошна вищого ґатунку може додати в ціні мінімум 8,5% і коштувати 63,5 грн/кг. Хліб пшеничний із борошна першого ґатунку може подорожчати на 7% – до 49,6 грн/кг, а житній – до 50,6 грн/кг (+5,5%). Ціна півкілограмового батона може збільшитися на 5% – до 30,9 грн. Зростання, хоч і не різке, але поступове й стале, і для споживача з найбідніших верств населення воно не залишається непоміченим.
«Справді, показники врожаю зернових в Україні ніколи не були ключовим важелем впливу на ціну хліба, адже із загального обсягу зерна на внутрішнє споживання використовується лише 20–25%. Решта експортується на зовнішні ринки. Протягом останніх трьох років щорічні темпи здорожчання зерна були не такими критичними порівняно з іншими прямими і непрямими складниками процесу хлібовиробництва», – зауважує науковиця.
Середня ціна купівлі пшениці нині становить 7901,3 грн/т – це лише на 12% вище, ніж на початку 2022 року. Водночас закупівельна вартість жита зросла майже на 72% – з 5409 до понад 9277 грн/т. Але навіть таке зростання не є головним чинником ціноутворення на продукцію хлібопекарської галузі, запевнює Черемісіна.
Вартість інших сировинних складників виробництва також зростає. З початку року пшеничне борошно подорожчало на 4,3% (до 12,81 грн/кг), а житнє – одразу на 55,2% (до 13,68 грн/кг). Соняшникова олія додала в ціні 11,4% (до 81,02 грн/кг). Навіть пальне зросло в ціні – бензин на 6,7%, дизель – на 6,9%.
На це все накладається зростання оплати праці. Багато підприємств галузі мають статус критично важливих, що передбачає бронювання працівників і водночас офіційну зарплату не нижче ніж 20 тис. грн. Однак після вирахування податків на руки людина отримує менше ніж 16 тис. грн, що на сьогодні не є високою платою, враховуючи умови і графік роботи пекарів.
«Сировина – не єдина проблема. Вартість запчастин, електроенергії, пального, борошна, оплата праці – усе це зростає. А виробники змушені це якось компенсувати, хоча простору для маневру майже немає», – пояснюють у Всеукраїнській асоціації пекарів.
За словами Тараненка, хлібопекарська галузь працює в умовах жорсткої конкуренції. «У нас, у пекарів, на жаль, про 10% рентабельності знають тільки з розповідей. Більшість працює в кращому випадку з маржею 5%, а подекуди й нижче. Водночас витрати ростуть постійно. Наприклад, подорожчання електроенергії дало нам +1% до собівартості, який ми не можемо одразу закласти в ціну – це займає місяці», – додає президент асоціації.
Саме тому, коли говорять про можливе подорожчання хліба на 15–20%, треба розуміти, що йдеться не про бажання виробників заробити більше, а про спробу вижити в умовах постійного зростання витрат. «Пекарі змушені піднімати ціни. Це не спроба нажитися, це спроба вижити. Бо коли зростає собівартість, а ціну змінити неможливо, компанії просто йдуть у мінус», – наголошує він.
Економічно необґрунтоване підняття ціни неможливе внаслідок украй жорсткої конкуренції на ринку хліба, адже, за даними статистики, в Україні понад 3000 виробників хлібобулочних виробів, кожен з яких робить усе можливе для збереження обсягу реалізації, а зростання ціни негативно впливає на цей показник.
Водночас із настанням опалювального сезону імовірне нове підвищення ціни на газ, що також може вплинути на вартість продукції. «Я не виключаю, що може бути досить різке зростання ціни на газ. Це може дати ще плюс 5–6% до собівартості», – каже експерт.
Попри ці виклики, у самій галузі не очікують «цінового апокаліпсису». «Подорожчання буде. Але я не бачу причин для значного зростання на 30–50%. Думаю, у межах плюс-мінус 15% у найближчі півроку – це реалістично. Якщо, звісно, не станеться надзвичайних подій», – підсумовують у Всеукраїнській асоціації пекарів.
Галина Тибінь, Київ
