Збудник захворювання – вірус, який був відкритий в 1939 році. Добре зберігається в замороженому та висушеному станах. У тканинах і органах інфікованих качок та голубів зберігається від 20 до 100 днів. При температурі вище 56°С гине впродовж 30 хвилин.
Хвороба є трансмісивною арбовірусною інфекцією. Переносники захворювання — численні види комарів родів Culex, Aedes і Anopheles. Комарі інфікуються під час харчування кров’ю інфікованих птахів. Під час укусів комарів вірус може потрапляти в організм людей і тварин, де він здатний
розмножуватися і призводити до хвороби. Вкрай рідко у людей можливе контактне зараження кров’ю тварин.
Дуже незначна частка випадків інфікування людей відбувається при трансплантації органів, переливанні препаратів крові, грудному вигодовуванні, вертикальній трансплацентарній передачі вірусу від матері до дитини.
Головним джерелом гарячки Західного Нілу в природі є переважно перелітні птахи, значно менше значення мають як резервуар деякі дрібні ссавці, гризуни, кажани. Можуть також бути свійські птахи (гуси, качки) і тварини (коні, собаки, коти, кролики), але як джерела інфекції вони не мають такого значення, як дикі птахи.
Інкубаційний період триває 1-7 днів, у осіб зі значним порушенням імунітету — до 2 тижнів.
Хвороба має літньо-осінню сезонність.
У більшості людей інфекція протікає безсимптомно, проте у 20% хворих розвиваються грипоподібні захворювання, що характеризується різким підвищенням температури, головним болем, болем у горлі, м’язах, суглобах і спині, слабкістю, нудотою і діареєю. Можуть бути також висипання на тілі,
збільшення печінки та селезінки, ураження нервової системи — менінгіт, енцефаліт, ознаки ураження головного мозку (розлади свідомості, парези, паралічі).
Після перенесеної хвороби формується стійкий напружений імунітет, повторні випадки захворювання не описані.
Інфікована людина не заразна.
Гарячку Західного Нілу вперше зафіксували в Африці. На сьогоднішній день хвороба розповсюджена в багатьох країнах Африки, Азії, Середземномор’я.
Окремі спалахи реєструються в країнах Центральної Азії (Казахстан, Туркменія, Таджикистан), Закавказзя (Азербайджан, Вірменія), США, Канаді, Мексиці, країнах Центральної Америки і Карибського басейну, Австралії. Зафіксовані випадки цієї хвороби й в Україні.
У Київській області вперше випадки захворювання на гарячку Західного Нілу були зареєстровані у 2018 році.
Щоб уберегтися від гарячки Західного Нілу, в ендемічних регіонах проводять комплексні заходи, направлені на зниження чисельності комарів (осушення боліт тощо).
Для індивідуальної профілактики застосовують захисний одяг, сітки на вікнах, репеленти. Специфічного лікування хвороби не існує.
Вакцина для запобігання захворюванню людей не розроблена. При відсутності вакцини для людей ефективним для зменшення кількості випадків захворювання є підвищення рівня обізнаності населення про хворобу та шляхи передачі даної інфекції.
Бережіть своє здоров’я і здоров’я близьких!!!