У Переяславі попрощалися із Сергієм Прентом. Він загинув на війні.

21 травня у Переяславі попрощалися із солдатом ЗСУ Сергієм Прентом. Він загинув 13 травня біля населеного пункту Новоєгорівка Сватівського району Луганської області. Йому було 26 років. Близько сотні містян, побратимів, близьких та рідних прийшли вшанувати пам’ять воїна. Поховали його на Підварському кладовищі. Про це повідомляє Інформатор.

Ще 9 травня дружина Сергія Юлія відкрила збір на тепловізор для свого чоловіка та його побратимів: “Нашим захисникам потрібна допомога і підтримка. Вони покинули свої домівки і сім’ї, аби ціною свого життя захищати нас”. А вже 13 травня життя воїна обірвалося назавжди.

Сергій Прент служив механіком-водієм групи мотоукладників 2 штурмового взводу розгородження штурмової роти розгородження військової частини А4638. Був призваний на військову службу Бориспільським РТЦК та СП. У нього залишились матір, дружина та син.

Цього дня біля Свято-Воскресінського храму, що навпроти Алеї Героїв, зібралося чимало людей з квітами. Жінки тихо схлипували, а побратими загиблого стояли осторонь, одну за одною дістаючи з пачок цигарки. Коли тіло воїна привезли до церкви, його зустрічали на колінах, перехожі зупинялися навіть по інший бік дороги, низько вклоняючись. Найважче стримувати сльози вдавалося дружині Сергія, вона постійно плакала пригортаючись до рідних.

Священники провели літургію. Молитовну тишу порушували лише гіркі зітхання біля домовини військового, тіло якого вкрили букетами із синьо-жовтими стрічками.

Один зі священнослужителів віддав шану захиснику та виступив із промовою: “Наші життя захистив, а своє не зміг. Він зробив для нас все, поклав свою душу і тіло за свободу. Сергій зробив важкий, але відповідальний вчинок – пішов воювати як справжній мужній чоловік. Став на захист своєї Батьківщини, свого народу, своєї родини. Напевно, за свого земного життя він будував інші плани, і не так думав його закінчити. Він завжди житиме у своєму синові, у дереві, яке посадив, у будинку, який збудував, у добрих справах, які зробив за життя”.

Після відспівування в останню путь до кладовища воїна проводжали ходою повз центральну площу міста. На площі близько сотні дітей з місцевих шкіл вишикувались з українськими прапорами у руках, вони на колінах зустрічали похоронний кортеж земляка-військового.

У Facebook Андрій Рашевський поділився такими спогадами про Сергія: “Був у моєму підрозділі (82 ОДШБ) з травня по листопад 2024 року. Світлий, добрий хлопчина. Земляк. Мали дуже дружні стосунки, незважаючи на різницю у віці практично вдвічі. Останній раз спілкувалися 16 квітня. Не можу звикнути до втрат”.

“Жаль, глибокий жаль. Не можемо повірити, що ти вже ніколи не пройдеш по нашій вулиці, не усміхнешся нам, сусідам. Легких хмаринок тобі, наш дорогий сусіде. Вічна слава тобі, наш герой захисник”, – написала Ліда Домашенко.

“Сірьожа, як так? Не можна в це повірити. Ти ж нещодавно вчив наших діток, як любити рідний край. Ми тебе ще чекали у гості, до нас у садочок. Горе, непоправиме горе. Вічна слава тобі, наш герой”, – написала Світлана Чирка.