12 березня 2025 року, в актовій залі Університету Григорія Сковороди в Переяславі пройшов благодійний показ документального фільму «Да Вінчі», який розповідає історію Дмитра Коцюбайла – Героя України, добровольця і командира штурмового батальйону, який став символом боротьби за свободу.

Кілька сотень присутніх не тільки мали змогу більше дізнатися про легендарного воїна, наживо поспілкуватися з продюсером стрічки й сестрою Героя України, а й зібрали понад 7000 гривень для 1-й окремого штурмового батальйону ім. Героя України Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі».

Показ стрічки став можливим за підтримки Університету Григорія Сковороди в Переяславі в особі ректора Віталія Коцура, зокрема відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю й Наукового товариства університету в особі їх очільниці Оксани Луцик та соціально-гуманітарного відділу в особі керівника Вадима Домарецького, які підтримали ініціативу випускника закладу Валерія Новородовського, який виступив сполучним містком до того, аби в цей день відбулася презентація стрічки в нашому місті та університеті.

Близько опівдня в залі почало лишатися все менше посадкових місць – подивитися стрічку про шлях героя починаючи з участі в Революції Гідності, де він уперше виявив свою готовність захищати громадянські права, і закінчуючи службою на фронті, зокрема в найгарячіших точках війни на Сході України, прийшли не тільки викладачі та здобувачі УГСП, а й містяни, школярі чи не усіх закладів середньої освіти міста, вихованці коледжу та ліцею-інтернату «Патріот». За мить усі отримали змогу познайомитися з особливими гостями – продюсером фільму Назаром Борушком та сестрою «Да Вінчі» Олександрою Коцюбайло, яка є курсанткою Військового інституту КНУ імені Тараса Шевченка та військовослужбовицею 1-го окремого штурмового батальйону ЗСУ імені Дмитра Коцюбайла.

Як розповів продюсер стрічки Назар Борушок, до презентації фільму в Переяславі він вже представив його у Сполучених Штатах Америки, зокрема в Чикаго та Нью-Йорку, а також у Великій Британії та більшості країн Європи:

«Звісно, цей фільм був у прокаті по всій Україні. Для мене було честю бути одним із його творців. Дякую Богу за можливість особисто знати Дмитра Коцюбайла. Без перебільшення можу сказати, що він, перш за все, велика людина, великий воїн. Це людина, яка сформувала себе на війні та виросла на ній», – зазначив Назар та додав, що мета цього фільму – продемонструвати, що перетворило скромного, худорлявого хлопця на міцний символ нації.

Сестра Героя Олександра Коцюбайло також поділилася своїми думками, звертаючись до глядачів:

«Я бажаю, щоб цей фільм не залишив вас байдужими. Щоб комусь він дав привід для роздумів, когось надихнув. Дмитро вартий того, щоб його пам’ятали. Ви можете запитати, чому ми переглядаємо ці фільми, відвідуємо такі події? Тому, що саме через них людина продовжує жити. Адже вона живе доти, доки її пам’ятають».

Надалі на півтори години глядачі поринули у світ «ДаВінчі». Стрічка розповідає про життєвий шлях Героя України Дмитра Коцюбайла – від дитячих років до його останнього бою. Це не лише історія військових звитяг, а й глибокий, особистий портрет людини, яка стала символом незламності нації.

У кінострічці використано архівні кадри та спогади його рідних, друзів і побратимів – матері Оксани Коцюбайло, сестри Мар’яни Коцюбайло, нареченої та керівниці медичної служби батальйону «Вовки Да Вінчі» Аліни Михайлової. Своїми думками про Дмитра діляться й Головнокомандувач Збройних Сил України (2021-2024 рр.) Валерій Залужний, командир батальйону «Вовки Да Вінчі» Сергій Філімонов, а також інші побратими і посестри, які разом із ним пройшли шлях від часів проведення антитерористичної операції до широкомасштабного російського вторгнення. Окрім інтерв’ю, у фільмі представлено унікальні архівні матеріали^.

Після перегляду фільму всі глядачі на кілька хвилин встали та подарували оплески її творцям. Не інакше, вони були глибоко вражені зворушливою історією Дмитра. Надалі було помітно, що і модератору і учасникам обговорення, які брали слово, направду було складно говорити.

Глядачі висловлювали слова щирої вдячності творцям цього документального фільму та мали про що запитати у продюсера та сестри Героя України. Серед іншого запитували, що ще планують для пошанування пам’яті Дмитра Коцюбайла та які набутки, поза стрічкою та музеями ДаВінчі, є наразі.

Олександра Коцюбайло розповіла, що до  дня народження Дмитра наприкінці минулого вийшла ще одна документальна стрічка «Назавжди присутній». Відео розкриває тему того, як Дмитро продовжує жити у мистецтві – присвячених йому картинах, виставках, фільмах, муралах, музеях тощо. «Людина продовжує жити до тих пір, доки живе пам’ять про неї!», – зазначають творці документального надбання, яке усі охочі можуть додатково переглянути тут.

Надалі у Олександри цікавилися тим, завдяки кому і чому, на локальному рівні, поза захопленням постатями Степана Бандери та Романа Шухевича, у Дмитра опроявилася така глибока любов до України та надзвичайна сміливість, що з 18-річного віку повела його на подій Революції Гідності і, згодом, на війну.

«Ми з Івано-Франківщини – регіону, який має багато історії пов’язаної із діяльністю ОУН та УПА. Ця пам’ять там зберігається, а у нашому селі, навіть, збережено повстанські криївки. Дмитро не був далекий від історії – він завжди цим цікавився, надихався людьми, які боролися за Україну, щоб вона жила. Цим і надихався, і, я думаю, що це і регіон повпливав на його позицію», – відповіла Олександра.

Коментуючи питання щодо ставлення гостей до молодіжних націоналістичних організацій, продюсер стрічки Назар Борушок зазначив, що все, що може якось говорити Україні, громаді й світу про все, що з нами нині відбувається, потрібно робити. Ба більше, Борушок є засновником однієї із таких організацій.

«Усе, що може зберегти пам’ять про діючих військових і тих, хто віддав своє життя та здоров’я – це свята справа», – зауважив Назар, а Олександра Коцюбайло додала, що такі організації задають правильні напрямки для молоді.

Надалі продюсер розповів про те, наскільки складно було просувати стрічку яка вийшла під час повномасштабного вторгнення. За його словами, промоція відбувалася без залучення жодних рекламних коштів – розголосу надала підтримка волонтерів, відомих блогерів, військових і популярних telegram-каналів, які допомагали поширювати інформацію про покази.

«Коли в Україні знімають повнометражні фільми і потім виводять в прокат, то виділяють мільйони гривень тільки на просування. Фільм «Да Вінчі» підтримала неймовірно велика кількість людей. Для мене це було неочікуваним. Зараз у рейтингу документальних фільмів стрічка займає перше місце в Україні», – додав та уточнив, що наразі, за припущенням творців, в Україні та поза її межами фільм переглянуло більше мільйона глядачів.

Забігаючи наперед, зараз Борушок працює над стрічкою про першу президентську бригаду, підрозділ «Буревій». За його словами, знімальний процес уже в розпалі, а картина вже десь за чотири місяці розповість про сім унікальних історій різних військовослужбовців – від цивільного життя до військового шляху.

Щемким моментом стало те, коли Олександра Коцюбайло, у відповідь на питання з мережі (організатори показу передбачити прийом питань від охочих у Instagram та Telegram – прим.авт.) пригадала день, коли сім’я дізналася про смерть Дмитра. За її словами, трагічна звістка прилетіла до Коцюбайлів з-за кордону, від двоюрідної сестри.

«Це був тотальний шок. Бо ти зустрічаєшся з цим вперше і не знаєш, що з цим робити. Це, по суті, була моя перша втрата – ніхто у родині не помирав і не гинув доти. Це був важкий удар для нашої сім’ї, і досі продовжує ним бути. Думаю, цей біль не стихатиме до кінця нашого життя, бо Дмитро став великою частиною нас. Ця втрата спустошує, і робить дуже велику дірку всередині тебе, яку немає чим заповнити. Бо людини вже немає. Але нести пам’ять про Дмитра – це моя місія. Тільки так я можу, хоч трішки, рятуватися від цього болю», – поділилася Олександра та проінформувала про те, чим нині займається підрозділ який очолював ДаВінчі, військовослужбовицею якого нині вона є. Зараз 1 ОШБ ЗСУ імені Дмитра Коцюбайла перебуває на покровському напрямку та потребує постійної допомоги. Усе, що дають захисникам, є розхідниками, тож вони мають дуже велику надію на небайдужих людей, яким не все одно до цієї війни і до України.

Звісно ж, учасників презентації цікавило, як саме молодь може долучитися до підтримки України у цей непростий час поза волонтерством та військом; що дивитися, слухати та читати для підняття українського духу; якою бачив перемогу української нації ДаВінчі та багато іншого.

Наостанок хвилиною мовчання присутні вшанували світлу пам’ять всіх, хто віддав своє життя через вторгнення російської федерації в Україну, невинних дітей, мирних українців та всіх наших співвітчизників. Також гучними оплесками присутні подякували Збройним Силам України, Силам Оборони України, Нацгвардії та прикордонникам, ГУР, СБУ, ДСНС, Нацполіції, медикам, волонтерам, рятувальникам та всім нескореним українцям.

«Кожен з вас, певною мірою, герой – бо ви залишаєтесь тут, живете та навчаєтесь в умовах війни, тривог та комендантської години. А ще шахедів, прильотів і ракет. Але, попри все це, ви знаходите в собі сили і натхнення ходити в ваші заклади освіти, навчатися і бути перспективними для своєї держави. Це дуже важливо, адже нікого з вас нічого не тримає від того, аби виїхати зараз закордон. Важливо пам’ятати найважливіше – тільки спільними зусиллями ми здатні вибити ворога звідси», – сказав наостанок Назар Борушок.

Наостанок від імені університету та його ректора, усіх присутніх глядачів, організатори подякували Назару Борушку та Олександрі Коцюбайло за надану честь та цю важливу зустріч і презентацію фільму, а також передали їм подарунки від університету. На фінал зробили спільну світлину із залом, після чого лишили підписи в залі інформаційних технологій «Чумацький шлях».

Під час заходу вдалося зібрати 4000 гривень у спеціальну скриньку та ще близько 3000 гривень на банку підрозділу 1-й окремий штурмовий батальйон ім. Героя України Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі» – усі ці кошти вже перераховано підрозділу.

Фільм «Да Вінчі» став потужним нагадуванням про силу духу українських захисників та вкотре підтвердив, що пам’ять про Героїв залишається в серцях українців назавжди. Захід завершився загальним усвідомленням того, наскільки важливо пам’ятати подвиги захисників і гідно продовжувати їхню справу.