Україна є однією з перших країн Європи, яка у 1998 році встановила кримінальну відповідальність за торгівлю людьми (стаття 149 ККУ ). Торгі́вля людьми́ — протизаконна торгівля в цілях комерційної сексуальної експлуатації або примусової праці – сучасна форма рабства. Ця діяльність є найшвидше зростаючою кримінальною діяльністю у світі і пов’язана з незаконною торгівлею зброєю, як другою за величиною після торгівлі наркотиками.

На сьогодні для українців, в умовах воєнного стану, ризик потрапляння в ситуацію торгівлі людьми як всередині країни, так і за її межами став ще більшим. Багато громадян переїхали із зони бойових дій в інші регіони або за кордон та шукають нову роботу.

Якщо раніше поняття «торгівля людьми» охоплювало здебільшого сексуальне рабство, то сьогодні воно увібрало широкий спектр форм: від трудової експлуатації до нелегальної трансплантації органів.

Торгівля людьми може відбуватись у різних формах:

вербування, перевезення, передача, продаж,

усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях,

використання в порнобізнесі, примус до заняття проституцією,

використання у військових конфліктах,

залучення до злочинної діяльності,

трансплантація чи насильницьке донорство,

рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця,

залучення в боргову кабалу,

використання шантажу, погроз, насильства.

Тому сьогодні кожному важливо знати, якщо щодо людини вчинялися наступні дії, – це ознаки торгівлі людьми:

забрали паспорт або інші документи;

позбавляли вільного пересування та спілкування з рідним;

пообіцяли добре оплачувану роботу (за кордоном чи в Україні), а потім не заплатили обіцяних грошей;

погрожували, били, ґвалтували, знущалися з людини або чинили психологічний тиск;

за допомогою фізичного чи психологічного насильства примушували виконувати роботу, якою особа не хотіла займатися;

примушували відпрацьовувати вигадані борги;

працю людини використовували, не виплативши повністю або частково обіцяної заробітної плати;

людина не мала можливості за власним бажанням кинути роботу;

примушували працювати понаднормово, при цьому реальні умови роботи були значно гірші, ніж обіцяли;

попри волю людини примушували жебракувати, здійснювати злочинну діяльність або використовували у збройному конфлікті та ін. схожі дії.

Жертвою торгівлі людьми може стати будь-хто, будь-яка людина, незалежно від статі, віку, соціального статусу, рівня освіти тощо. Однак, у першу чергу, до групи ризику можуть потрапити такі категорії, як:

безробітні люди працездатного віку;

жителі сільської місцевості;

люди, які мають низький рівень доходів;

особи, що працюють за кордоном нелегально;

особи, що нелегально виїжджають за кордон або нелегально в’їжджають та перебувають на території тієї чи іншої країни;

люди, що користуються послугами сайтів та застосунками знайомств або шукають посередництва для укладання фіктивних шлюбів;

особи, які працюють у сфері розваг;

особи, які раніше уже були жертвами торгівлі людьми;

діти, в тому числі – діти-сироти, бездоглядні діти або, позбавлені батьківського піклування тощо.

Що ж робити людям, які стали жертвами трудової експлуатації?

Перш за все, закликаємо потерпілих або людей, яким загрожує небезпека, звертатися на урядову «гарячу» лінію з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей – 15-47.

Також допомогу завжди можна отримати за наступними номерами:

0 800 500 202 / 102  «гаряча лінія» Національної поліції України

0 800 213 103 контакт-центр системи безоплатної правової допомоги

527 «гаряча лінія» з протидії експлуатації

0 800 500 335 або на короткий номер 116 123 «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації

0 800 500 225 або на короткий номер 116 111 національна дитяча «гаряча лінія»