Ще у вересні, на День міста, увагу нашого журналіста привернула книжкова розкладка друкарні «СКД». У вихідних даних численних книг українських видавництв «Фоліо» або «Наш формат» значилося, що їх надрукували нещодавно в Переяславі. Таке спостереження викликало гордість за місто, а якість книг – за переяславців, які їх друкують. Звісно, історія такої співпраці не могла нас не зацікавити.

На початку зими Proslav завітав на локацію, де розміщуються видавничі потужності ПП «СКД» та поспілкувався з керівницею відділу продажу Оксаною Мельник. Говорили про видавничу галузь в умовах війни, співпрацю з відомими видавництвами та молодими авторами, перспективу появи у місті друкарні та багато іншого.

З чого почалася історія «СКД»?

ПП «СКД» створилося 18 грудня 2000 року – цьогоріч нам виповнилося (на момент публікації – прим.авт.) 23 роки. Певний час ми виготовляли бухгалтерські книги обліку та бланки, предчеки та рахунки для офіціантів, потім робили конверти для кур’єрських служб доставки та паперові пакети. Себто усе те, що йде в ногу з часом. Наразі два головні напрямки роботи друкарні – друк медичних інструкцій відомих фармацевтичних компаній та друк книг відомих українських видавництв.

Як працює друкарня, зокрема, після початку повномасштабного вторгнення?

Дякувати Богу ми всі з вами знаємо, що Переяслав він береже, тому ми повинні були швиденько адаптуватися і розпочати працювати в умовах війни.

 Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми не працювали лише перший тиждень – коли у всіх ще була така перша паніка, і не було нічого зрозуміло. Але досить швидко повернулися до роботи – друкарня, як і завжди, працює у дві зміни з пів на сьому ранку до пів на дванадцяту вечора, 5 днів на тиждень. Наш штат складає близько 60 працівників. Під час блекаутів роботу підлаштовували під графіки відключень і все рівно працювали.

Вважаємо, що саме в такий спосіб можемо допомогти  економіці нашої країни, а також Збройним Силам України. Завдяки праці ми сплачуємо податки та маємо можливість донатити для наших військових.

Про все звітуємо – на першому поверсі друкарні на стенді можна побачити інформацію про нашу волонтерську діяльність та донати.

Слідкуючи за інформаційним простором, доводилося чути про паперову кризу в Україні. Чи торкнулася вона вас?

Паперова криза, звісно, торкнулася. Загалом, будь-яка галузь має спільноту людей, які знають одне про одного. Так само і ми знаємо багатьох постачальників та замовників. Приміром, зараз через проблеми на кордоні маємо певну затримку паперу від європейських виробників. Тому нині, як і будь-яка галузь, переймаємося за те, аби усе якнайшвидше налагодилося.

Які ще проблеми і труднощі маєте? Бувають позаштатні ситуації на виробництві?

Серед проблем, які були і лишаються – нестача виробничих професій, зокрема, фахівців-друкарів та дизайнерів. Троє наших співробітників з початком повномасштабного вторгнення вступили до лав Збройних Сил України і служать без ротації. А друкар – це найголовніша для нас посада, і їх втрата на виробництві створює певні проблеми. Я маю певні надії на Університет Григорія Сковороди в Переяславі, що вони підготують фахівців, які прийдуть на наше виробництво і стануть друкарями. Бо ж у поліграфії один міліметр – це вже велика відстань. Тут немає права на помилку, бо все слід розраховувати до дрібниць.

Позаштатна ситуація на виробництві, якщо про таку говорити, може бути, коли хтось захворіє.

Розкажіть, будь ласка, трішки більше про книговидання у вашій друкарні.

Друкарня виготовляла книжки ще до того, як я прийшла сюди працювати, а я тут двадцять два з половиною роки. Згодом дещо відійшли з цього напрямку, але близько року тому знову повернулися до активного книговидання. З вересня минулого року виготовили майже 150 найменувань книжкової продукції. Нині в місяць можемо випускати близько 20 тисяч примірників книжок – у твердій та м’якій палітурках.

Маємо серед наших замовників і видавництва, і безпосередньо авторів, які приходять до нас друкуватися. З останніми трішки складніше, адже вони не професіонали в поліграфії, але дуже цікаві і творчі люди. Тому вся турбота за їхні рукописи лягає на нас у якості видавництва.

Тому ми прийняли рішення створити окреме підприємство ТОВ «Видавничий Дім «Папірус» як направлення, яке займатиметься суто книговиданням.

Звідки беруться ваші замовники і як сталося, що тепер книги багатьох українських, зокрема, харківських видавництв друкують саме у Переяславі? Чи не через те, що ворог зруйнував десь друкарські потужності?

Ні, усе гаразд, усі друкарні в м. Харків наразі працюють. Просто більшість видавництв мають багато замовлень для друкарень, зокрема, й нашої. Тут навіть про якусь конкуренцію не варто говорити – роботи вистачає для всіх. Звісно, перші півроку, від початку повномасштабного вторгнення, у Харкові було не дуже безпечно працювати і завозити матеріали, але обстановка з часом нормалізувалася і друк книг йде повним кроком. 

Пошуком замовників займається наш відділ менеджменту – знаходимо, телефонуємо, спілкуємося, зустрічаємося. Задля підвищення ефективності беремо участь у різних книжкових ярмарках та виставках, в тому числі і в зарубіжних. Приміром в лютому 2023 року ми були у Вільнюсі на відомому книжкову ярмарку, потім навесні завітали на книжковий ярмарок до Варшави. На таких виставках буває багато видавців або керівників відділів видавництв – знайомимось, а згодом запрошуємо до себе. Наразі 70% наших замовників бачили нашу роботу й наші потужності на власні очі. Звісно ж, аби задовольнити їхні потреби, вдосконалюємося технічно – оновлюємо парк свого обладнання, купуємо нову техніку, щось модернізуємо або підлаштовуємо власноруч.

А як налагоджуєте співпрацю з авторами, яких друкує «Видавничий Дім «Папірус» – хто кого знаходить? Які наклади на старті у молодих авторів?

Іноді на ярмарках. Але варто сказати, що знайти автора дещо складно. Звісно, працює певна реклама – ми представлені в інтернеті, нас читають, дуже гарно працює так зване «сарафанне радіо». Учора, приміром, мені зателефонували з зовсім нового видавництва й зазначили, що їм порадили нас наші партнери.

А щодо накладів, то книжка молодої авторки, яка зараз з нами співпрацює, вийшла накладом у 500 примірників. Такий наклад вважається дуже маленьким. Скажімо видавництво «Книголав» випускає свої книги накладом у 2-3 тисячі примірників. Найбільш практичний наклад – це 1000 примірників, але він не обов’язковий. Іноді книги повертаються на друк додаткових накладів – це свідчить про успіх команди видавництва, успіх автора у її промоції. Усе друкуємо по черзі за загальним списком – замовники телефонують і я кажу, в який термін зможемо відвантажити наклад. Станом на початок зими (коли записується розмова – прим.авт.) уже знаємо, що будемо друкувати на початку 2024 року.

А все ж є якісь особливо щемливі історії пов’язані з видавничою діяльністю за останній час?

Нещодавно надрукували книжку маленької дівчинки восьми чи дев’яти років, яка сама її написала. Її старша сестричка вирішила її видати як подарунок. Таку книжечку робити дуже приємно – дитина сама малювала до неї обкладинку, а ми зі свого боку підібрали шрифт і прорахували мінімальну ціну за друк цієї книги. Бо важливо помітити і підтримати потенціал наших дітей.

Який шлях проходить книга в «СКД» від замовлення до відвантаження для відправлення замовникам?

Спершу приходить замовлення з технічними характеристиками майбутнього видання. Ми робимо прорахунок собівартості, відправляємо його замовнику на погодження. Якщо їх все влаштовує то, згідно договору, надсилаємо їм рахунок, іноді просимо про передоплату. Після цього створений видавництвом макет надходить до нашого дизайнера – дизайнер робить верстку, створює або корегує  сигнальні зразки обкладинок чи форзаців. Потім готуємо пруфи, затверджуємо підготовлені макети до друку, визначаємо, яким чином і на якому обладнанні будемо друкувати дане видання. При потребі виготовляємо сигнальний зразок майбутньої книги (друкуємо його цифровим способом друку – прим.спрзм.) і передаємо  замовнику. Замовник усе це має погодити. Після всіх погоджень ми замовляємо необхідний матеріал: необхідний папір, пантони, картони і все інше. Потім йде заготовка SiTiPi пластин, після цього друкар друкує книжку, форзаци, обкладинку. Далі книгу збирають: фальцують, підбірають, блок шиють на ниткошвейці  або клеять на термобіндері.  Капталики, лясе, форзаци – усе проклеюють. У той же час окрема машина робить обкладинку – ріже картон, виготовляє покришку, усе збирає і формує тверду обкладинку.

Виготовляємо тираж і відвантажуємо наклад поштою або веземо великовантажною автівкою до Києва – ця послуга у нас безкоштовна, тобто за рахунок нашого підприємства.

Чи варто говорити про те, що молодь поступово відходить від споживання друкованих книг чи медіа в бік електронного читання на екранах гаджетів?

Ні, ми навіть навпаки помічаємо те, що від початку епідемії і повномасштабної війни книжкова галузь стала більшою. Книговиданню нині приділяється значна увага. Так, не можна заперечити те, що був певний період коли читання було, більшою мірою, в гаджетах. Проте нині, спустившись хоча б до столичної підземки, приємно помітити те, що молодь не лише «зависає» у телефонах, а й дістає та читає друковані книги. Тому, на мій погляд, тенденція дещо змінилася – читання друкованих книжок надолужило свою престижність у молодого покоління. І це не може не радувати!

Чи можна десь придбати вашу продукцію у Переяславі не лише на день міста і чому, на вашу думку, в місті наразі немає своєї книгарні? Які перспективи її появи?

Наша маленька мрія – створити книгарню у Переяславі. Аби викласти продукцію, ми беремо дозвіл у видавців, чи можна взяти ті кілька примірників, які залишилися поза тиражем після відвантаження. Насправді ми не маємо їх багато, а щоб мати свою книгарню, потрібно буде заключати з ними офіційні договори. Хоча, з іншого боку, це питання ми вже піднімали і дехто з них не проти – видавництва готові надати нам дозвіл на те, аби ми торгували їх книжками. Сподіваємося, що наша мрія колись стане реальністю.

Ми над цим працюємо і вважаємо, що це дуже потрібно для мешканців нашого міста в першу чергу.

Чи є у планах заключити співпрацю ще з якимись видавництвами або попрацювати з певними авторами?

Особисто я не поділяю замовників: чи це автор, який друкує свою дебютну книгу, чи це, умовно, відоме видавництво. Бо для тієї дівчинки-автора, можливо, ця книга набагато важливіша, адже ти спілкуєшся з нею, а в неї сльози на очах від того, що нарешті надрукували її творчу працю. Здійснилася її мрія! Тому немає такого, що я хочу співпрацювати тільки з великими видавництвами. Я однаково ціную усіх наших замовників, всі вони для нас дуже важливі.

Але мрії є, і плани є, і це однозначно. Найперше це ми хочемо відкрити на базі свого підприємства можливість виготовляти книги ще й малими тиражами. Тобто плануємо застосовувати цифровий друк для друку подібних видань. А отже будемо вдячні нашому Університету Григорія Сковороди в Переяславі за вивчення майбутніх фахівців в галузі цифрових технологій. Ми з радістю запропонуємо роботу у нашому колективі.

Також мріємо виготовляти книги не тільки для читачів нашої країни, а і для закордонної аудиторії. Можливо з часом ми виграємо грант і зможемо мати  замовників за межами своєї країни.

З чим входите у 2024 рік, є якісь перестороги і ризики?

Загалом, усе нормально. Хочеться, дуже хочеться, щоб швидше була Перемога! Щоб люди не страждали, і  щоб всі були здорові!

А ще хочеться щоб  були фахівці з нашої галузі в нашому місті, тоді справа піде ще більш злагоджено. На даний час бентежить  ситуація на кордонах, але віримо що це тільки питання часу, і скоро все це нормалізується.

А загалом усе нормально. Хлопцям в окопах, на передовій – от кому дійсно дуже важко. Тому ми не маємо права жалітися, а маємо  працювати і всі разом наближати нашу Перемогу!