У селі Велика Каратуль Переяславської громади відкрили меморіальну дошку на честь загиблого військовослужбовця Сергія Бойка, повідомляє Proslav. Її встановили на фасаді місцевої гімназії, у якій працював боєць.

Вшанувати пам’ять Героя на подвір’ї гімназії зібралися його близькі та друзі, військові, учні й учителі, представники влади та жителі громади. Почесне право відкрити меморіальну дошку надали дружині захисника Олені Борисівні Бойко. Протоієрей Віталій, настоятель Храму Різдва Пресвятої Богородиці провів поминальний молебень та освятив пам’ятний знак.

– На фасаді Великокаратульської гімназії ми вже вдруге відкриваємо дошку пошани. Щодня діти приходитимуть до школи і їх зустрічатимуть наші Герої – Анатолій Кулак і Сергій Бойко. Я хочу, щоб кожен, прийшовши сюди, поклонився і згадав тих, хто віддали свої життя заради того, щоб Україна була вільною, – сказав голова Переяславської громади Вячеслав Саулко.

У Героя залишилися дружина та двоє дітей

Бойко Сергій Семенович народився 20 червня 1979 року в місті Іжевськ російської федерації. Крім Сергія, у сім’ї було ще двос літей – старша сестра Олена та молодший брат Олександр. У 1983 році сім’я переїхала до України й оселилася у Переяславі. Всі члени родини отримали українське громадянство.

Освіту Сергій здобував у міській школі №2. Після закінчення вступив до Переяслав-Хмельницького СПТУ №22. У 1995 році влаштувався на роботу на Переяслав-Хмельницькому ефіроолійному радгоспі-заводі. А у 1997 році його призвали на військову строкову службу.

Звільнившись зі служби, познайомився з майбутньою дружиною Оленою. У 2001 році закохані побралися й оселилися у селі Велика Каратуль. У 2002 році Сергій почав працювати забійником у ПОА «Україна».

У 2003 році подружжя стало батьками – народилася донька Марина. За рік молода сім’я придбала власний будинок у селі. У 2014 році з’явився на світ їхній син Максим.

3 2013 року Сергій Бойко працював у Великокаратульській гімназії робітником з обслуговування службових приміщень. Колеги згадують його добросовісним, відповідальним чоловіком, майстром на всі руки.

Сергій Семенович став до лав Збройних Сил у квітні 2022 року. Служив стрільцем 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону. Життя воїна обірвалося 11 серпня 2023 року внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Орлянське Куп’янського району Харківської області.

Кошти на виготовлення дошки зібрали колеги

Спогадами про земляка поділилася староста села Валентина Зінченко:

– У перші дні війни, взявши зброю в руки, Сергій Семенович захищав нас на блокпості біля в’їзду в село, а отримавши повістку, пішов до ЗСУ. Любив Україну, любив свою сім’ю, був вірний присязі. Залишив про себе добрий слід. Був трудолюбивим, майже кожній сім’ї він з чимось допоміг, надав якусь послугу. У липні, коли ми відкривали дошку Анатолію Кулаку, я сказала, що тепер на кожній шкільній лінійці він завжди буде з нами. На другий день мені наснився Сергій і сказав: «А я теж хочу бути присутній на шкільних лінійках».

За ініціативи та сприяння директора Віталія Заболотного, працівники Великокаратульської гімназії зібрали кошти, які спрямували на виготовлення та встановлення меморіальної дошки.

– Працівники та профспілка мали бажання відкрити дошку на честь Сергія Семеновича. Цей пам’ятний знак нагадуватиме нам про те, що наші працівники захищали Україну і загинули за її свободу. Вірю, що це недаремно і Україна скоро переможе, – сказав Віталій Заболотний.

Про народження онучки дізнався на фронті

До присутніх звернувся майор І відділу Бориспільського РТЦК та СП Володимир Мамітько:

– Дуже важко виступати на таких заходах, особливо, коли три дні поспіль надходять сповіщення: загиблий, зник безвісти, загиблий… Пам’ятайте земляків, які віддали життя за вас. Не забувайте, якою ціною дається перемога України. Хочу сказати дітям: навчайтеся, здобувайте знання, щоб підняти Україну так високо, щоб ми дивилися на всіх ворогів зверху, щоб вони не змогли нас зламати.

На передовій Сергій Бойко дізнався, що в нього народилася онучка Аделіна, але потримати дівчинку на руках так і не встиг. Про свого дідуся-Героя вона знатиме лише з розповідей мами та бабусі. А 9-річний син захисника Максим навчається у гімназії, у якій працював його тато. У якій встановлений пам’ятний знак на його честь.