У п’ятницю, 13 жовтня, у Переяславі з нагоди 100-річчя Михайла Івановича Сікорського було встановлено пам’ятник, передає Proslav.

Монумент розміщено на території поблизу Просвітницького центру по вулиці Тараса Шевченка. Кошти на виготовлення та встановлення пам’ятника Сікорському спочатку збирали за допомогою добровільних внесків мешканців Переяславської громади. Однак згодом у зв’язку з повномасштабною агресією росії, їх вирішили перенаправити на потреби Збройних Сил України.

Тож, тривалий час реалізація запланованого проекту була на паузі. І тільки нещодавно стало відомо, що все ж таки пам’ятнику Герою України бути. Міський голова Вячеслав Саулко повідомив, що профінансували відповідні роботи небайдужі меценати. Водночас мер запросив містян відвідати захід, щоб вшанувати пам’ять та здобутки видатного земляка.

Урочистий захід на честь відкриття пам’ятника Михайлу Сікорському

Так і сталось. Цього дня відбувся урочистий захід. На ньому були присутні поважні гості з адміністрації громади, начальник Бориспільської РВА Руслан Дяченко, генеральний директор НІЕЗ «Переяслав» Олексій Лукашевич, ректор Університету Григорія Сковороди у Переяславі Віталій Коцур, колишній мер Переяслава Іван Якименко, державний діяч Владлен Ковтун, краєзнавець Микола Богатир, мешканці міста та меценати.

Вячеслав Володимирович звернувся до присутніх й зазначив, що Михайло Іванович своєю працею зробив вагомий внесок у сучасний вигляд Переяслава і його статус – місто-музей. Водночас мер згадав й здобутки українських пращурів, які також були дотичними до його розбудови, серед яких: Володимир Мономах, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Тарас Шевченко.

«Ми пишаємось тим, що серед плеяди цих зірок є славетний Михайло Іванович Сікорський. Його праця, яку він залишив для Переяслава, для України має значення світового рівня. Ми завжди повинні пам’ятати і пишатись цим. Сікорський жив Переяславом, жив музеями», – зазначив міський голова.

Пан Саулко зазначив, що пам’ятник встановлено навпроти місця роботи Михайла Івановича. І той буде «сидіти й зустрічати гостей з усієї України й запрошувати відвідати його музеї».

«Я хочу подякувати усім, хто долучився до реалізації цього проекту. Завдяки вам – змогли увіковічнити пам’ять Героя України Михайла Івановича Сікорського», – підкреслив мер.

Водночас він зауважив, що наразі проект завершений не до кінця по об’єктивним причинам. Вячеслав Володимирович розповів, що підготовка й робота з благоустрою території тривала цілодобово кілька днів й, за його словами, усі роботи буде завершено.

«Головне, щоб ми пам’ятали про цю велику людину. Я пишаюсь ним і дякую за його працю, за те, що він зробив для майбутніх поколінь», – підкреслив голова Переяславської громади.

Після цього Вячеслав Володимирович спільно з Русланом Дяченком та Іваном Якименком урочисто відкрили пам’ятник Михайлу Сікорському.

Нагородження меценатів, які профінансували встановлення пам’ятника Михайлу Сікорському

Після промови міського голови народили благодійників та меценатів, які долучились до створення та встановлення пам’ятника видатному земляку Михайлу Сікорському.

Відзнакою Переяславської міської ради «Почесний благодійник» нагородили:

• Юрія Бондаренка – генерального директора НТК «Емпас Електро»;
• Івана Забару – директора з розвитку земельних відносин ТОВ «СтейкАгро»;
• Володимира Куковальського;
• Василя Григоренка – директора агрофірми «Альта».

Окрім цього подяками від міського голови нагородили:

• Віктора Шеремету – депутата Київської обласної ради, голову фермерського господарства «Геркулес»;
• Григорія Ярему – депутата Переяславської міської ради, заступника директора ПП «Земля Переяславщини»;
• Валентину Іваненко – голову РТО Переяслав-Хмельницька райспоживспілка;
• Андрія Мілюту – директора ТОВ «ЮГенергоПРОМтранс»;
• Сергія Доброскока та Олександра Пироговського.

Вітальні слова високоповажних гостей

Виступ Руслана Дяченка

Начальник Бориспільської районного військової адміністрації Руслан Дяченко. Він підкреслив важливість вшанування пам’яті основоположника переяславських музеїв й підкреслив, що міська влада знайшла можливість реалізувати проект без залучення бюджетних коштів.

«Дякую усім меценатам, волонтерам та усім, хто долучився до цього. Це ваша заслуга. Завдяки Сікорському Переяслав знають, як місто-музей, далеко за межами України. Він все життя збирав та зберігав для нащадків експонати. Йому заважали, вставляли «палки в колеса», але робив свою справу. Я закликаю всіх долучитись до наближення перемоги. І вже після неї завершити справу Михайла Івановича. Щоб у місто Переяслав повернулись мільйони туристів, про які мріяв Сікорський», – зазначив Руслан Олексійович.

Виступ Івана Якименка

Слово надали почесному жителю Переяславської громади, колишньому міському голові Переяслава (2006-2010 років), голові ГО «Відродження Переяслава» Івану Якименку. Він нагадав, що питання будівництва пам’ятника Михайлу Сікорському було закладено ще у день його поховання.

За його словами, ще у 2013 році відбувся перший збір коштів. Тоді вдалось зібрати невелику суму – 16 тисяч гривень, а з початком російської агресії цей процес зупинили. Згодом, зі слів Якименка, у 2018 році інша міська влада також ініціювала це питання й оголосила про збір коштів. Однак й тоді це не вдалось реалізувати. Останній раз його громадська організація звернулась до міської влади у 2021 році, щоб на зібрати частину коштів через відділ капітального будівництва та ЖКГ і завершити роботу.

«Але розпочалась повномасштабна війна. Багато хто реагував на збір коштів негативно. І ми розуміємо, що вони (кошти – ред.) більш потрібні на фронті. Однак до початку широкомасштабної агресії було зібрано 461 тисячу гривень. Ми не могли вже втретє зупинитись й продовжили збір коштів, щоб довести цей проект до завершення. Не просто це давалось», – розповів екс-мер Переяслава й зазначив, що багато звичайних людей продовжували приносити по 50 чи 100 гривень.

Іван Якименко зауважив, що на заході мав бути присутнім ще й Степан Юхимович Куций. Це почесний житель Переяславської громади, скульптор, який займався виготовленням пам’ятника Михайлу Івановичу Сікорському.

«Він два роки у глині робив цю скульптуру. Ми затвердили. Знайшли підприємство, яке погодилось реалізувати відлиття пам’ятника», – поділився процесом Іван Петрович.

Пан Якименко зазначив, що Сікорський був простою людиною, доступною й, за його словами, кожен міг поспілкуватись з батьком переяславських музеїв. Водночас колишній мер Переяслава подякував усім, хто долучився до створення пам’ятника й відзначив провідну роль теперішнього очільника громади Вячеслава Саулка й запевнив, що міська влада доведе цей проект до логічного завершення.

«Цей куточок буде радувати і туристів, і жителів міста. І ті, хто з квітами буде приходити до Тараса Шевченка – перейде дорогу й вшанує пам’ять музейника, видатного земляка, Героя України Михайла Сікорського», – резюмував Якименко.

Виступ Віталія Коцура

Ректор Університету Григорія Сковороди у Переяславі Віталій Коцур також долучився до урочистостей. Освітянин зазначив, що під час радянської тоталітарної доби було досить важко зберігати пам’ятки української історії та культури. Він розповів, що в університеті, навчаючи студентів ставлять у приклад найкращих. Одним з таких, за словами Віталія Вікторовича, був Сікорський.

«У відкритті пам’ятника також є вихований момент. Адже кожна молода людина повинна знати хто такий Михайло Іванович Сікорський і що саме він відстоював. Саме тут (у Переяславі – ред.) були початки нашої державності і саме тут вони продовжуються… Щиро вдячний усім організаторам й тим, хто долучився до створення пам’ятника для увіковічнення пам’яті Михайла Сікорського», – звернувся ректор й закликав наслідувати його прикладу.

Виступ Олексія Лукашевича

Цей захід не міг обійтись без генерального директора НІЕЗ «Переяслав» Олексія Лукашевича. Адже саме скансен був одним з найголовніших творінь Михайла Івановича. Музейник зауважив, що після 100-річчя Сікорського потрібно змінити певну традицію.

«Завжди говорили, що Переяслав асоціюється з Тарасом Шевченком, Григорієм Сковородою та Іваном Мазепою. Тепер треба говорити: Мазепа, Шевченко, Сковорода і Сікорський. Мабуть час цьому настав. Також хочу подякувати усім, хто долучився до створення цього постаменту. Й зокрема вдячність міському голові за те, що він взяв на себе величезний шквал різноманітної критики, за відповідальність і за те, що він здійснив мрію багатьох – встановлення пам’ятника Михайлу Івановичу. Адже покоління змінюються і у майбутньому могло б так статись, що історична пам’ять була втрачена», – сказав Лукашевич й запросив присутніх відвідати музей.

Виступ Владлена Ковтуна

До заходу приєднався друг та однодумець Михайла Сікорського Владлен Кузьмович Ковтун. Це державний діяч, поет-пісняр, діяч у сфері розвитку культури. У 2000-2009 роках займав посаду заступника генерального директора Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв.  Він зазначив, що спеціально прилетів на урочистості.

«За своє життя я побував у свій музеях світу: Китаю, Австралії, Нової Зеландії, Таїланду, Південної Кореї і всіх столиць Європи. Такого унікального явища, яке має ваше місто завдяки Михайлу Івановичу Сікорському, – немає ніде. Я дуже задоволений тим, що я побачив. Цей пам’ятник зроблений у дусі знаменитого скульптора Огюста Родена», – зазначив пан Ковтун і рекомендував звернути увагу на його скульптуру «Громадяни Кале», у якому головні герої знаходяться посеред людей.

Владлен Кузьмович подякував усім, хто долучився до створення пам’ятника і закликав не зупинятись й розвивати Переяслав, продовжуючи справу Михайла Сікорського.

Виступ Миколи Богатиря

До слова запросили громадського діяча, краєзнавця, методиста КЗ «Переяславський ЦКМ», представника громадської ініціативи «Корінь нації» Миколу Богатиря. Він зазначив, що Михайлу Івановичу було складно реалізовувати зароджені ідеї. Однак, за його словами, для Сікорського його ідеї були, як зерно – «він його садить, а воно сходить».

«Сьогодні ми маємо урожай Михайла Сікорського і настав час сіяти нове зерно. І якщо раніше представники ворожої ідеології робили усе можливе для руйнації України і, у тому числі, Переяслава. Усіх, хто за часів Мазепи виборювали незалежність, називали мазепинцями, вкладаючи у це негативний зміст. 100 років тому багато країн визнали нашу незалежність, але трошечки не вистачило. Усіх, хто 100 років тому боролись за свободу, називали петлюрівцями. Багато десятків років і по цей час українців, які хочуть жити вільно називають бандерівцями. На біле називають чорним та вкладали негативний зміст», – розповів краєзнавець й зауважив, що так працювала ворожа ідеологія, знищуючи усе українське.

Микола Богатир зазначив, що усі визначні українські діячі прямо чи опосередковано пов’язані з Переяславом. На його думку, у тому числі завдяки музеям є можливість зберігати й розповідати правдиву історію.

«Саме Сікорський і його команда зробили обличчя Переяслава. І не просто обличчя. Їм вдалось зберегти собор, який збудував Іван Мазепа. І це у той час, коли церкви важко було залишити. Але Сікорський зміг», – підкреслив громадський діяч.

За його словами, Михайло Іванович не любив публічності. Однак пам’ятник, на думку Богатиря, це подяка від містян за його роботу. Водночас він розповів, що музейні «старожили» будуть просити Міністерство культури України, щоб пам’ять про Сікорського було збережено у спеціалізованому музеї на його честь. Адже, за словами пана Миколи, фундатор переяславських музеїв зробив вагомий внесок не тільки для нашого міста, а й для всієї України.

«Хтось каже, що зараз не на часі. Однак – ні. Зараз якраз на часі завдяки культурі прив’язувати молоді любов до рідного краю. Важко нам буде піднімати країну, яка багато чого втратила. І людей багато втратила. Тих, які готові були жертвувати. Сьогодні ми маємо зробити так, аби справа Сікорського не просто жила для туристів, а була інструментом завдяки якому б була можливість розповідати про Україну та про її культуру», – наголосив Микола Богатир.

Освячення пам’ятника Михайлу Сікорському

Після виступів усіх високоповажних гостей, духовенство ПЦУ Переяславської громади на чолі з благочинним протоієреєм Іваном Бобітком освятили пам’ятник Михайлу Івановичу Сікорському.

«Багато чого в житті підлягає забуттю – такий невблаганний закон швидкоплинного часу. Але завдяки сьогоднішній події, забуття не торкнеться найсвятішого – пам’яті про людину з великої літери Михайла Сікорського, який зробив неоціненний вклад у розвиток музейництва та збереження культурної спадщини України. І сьогодні ми з шаною та повагою покладемо квіти до пам’ятника великому українцю, музейному будівничому переяславської землі, ім’я якого залишиться у пам’яті нащадків назавжди», – сказав ведучий заходу Валентин Шуткевич й запросив присутніх до покладання квітів.

***

У другому корпусі Переяславського Центру культури та мистецтв відбулася зустріч, присвячена 100-літтю від дня народження Михайла Івановича Сікорського – творця історії, хранителя часу, невтомного зберігача переяславських скарбів. Цього дня, 13 жовтня, Михайлу Сікорському виповнилося б 100 років і саме в цей день друзі, колеги, знайомі вплітають у вінок пам’яті спогади про нього.

У 1951 році уродженець Чигиринщини Михайло Сікорський пов’язав своє життя з Переяславом, коли був призначений на посаду директора Переяслав-Хмельницького історичного музею. За шістдесят років подвижницької роботи Михайло Іванович зробив вагомий вклад у дослідження історії та культури переяславської землі, перетворив місто на видатний осередок культури й духовності, скарбницю пам’яток історії нашої країни, створив унікальний музейний комплекс – Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав». Завдяки Михайлу Сікорському Переяслав набув статусу «міста музеїв». За своє життя він створив їх 27.

Вечір пам’яті Михайла Сікорського ведуча Оксана Чирка розпочала з екскурсу в біографію Михайла Івановича, який супроводжувався фрагментами його інтерв’ю. До слова вона запросила міського голову Вячеслава Саулка:

– З Михайлом Івановичем я мало був знайомий – тоді я був депутатом, але щоразу коли він входив до сесійної зали, на нього дивилися з великою повагою і кожен вважав за честь говорити з ним. Люди йому вірили, несли експонати, допомагали хто чим міг. І нині, мабуть, немає важливішого для нашої громади напрямку за туристичний. Вся Україна і весь світ їде до нас завдяки Михайлу Івановичу і його музеям. Багато людей працюють у цих музеях.

Сьогодні ми проводимо різні заходи вшанування пам’яті Михайла Сікорського. Зокрема, відкрили пам’ятник. Я такої ж думки, наші хлопці на війні проливають кров, а ми ставимо пам’ятник, вшановуємо пам’ять. Але, вибачте, як жити далі, не маючи цієї пам’яті? Як не шанувати нашу історію? Так, можна було це відкласти на потім, але сто років саме сьогодні і для нас було важливо це зробити. Вкотре наголошую, ми жодної копійки не витратили з бюджету громади на пам’ятник, водночас близько 9 мільйонів перерахували на ЗСУ і жодного разу не відмовили захисникам у допомозі. Частина громади категорично проти пам’ятника, бо йде війна, а інша частина ніколи б мене не зрозуміла, якби його не було. Хай кожен замислиться, як би розвивалося місто, якби не Михайло Сікорський. Нас колись не буде, але будуть наші діти, наші потомки, і Михайло Іванович у цій бронзі прийматиме гостей як за життя.

Спогадами про Михайла Сікорського поділився міський голова Переяслава 2006-2010 років Іван Якименко:

– У 1994 році, коли мене обрали заступником міського голови, я потрапив на день народження Михайла Івановича і був вражений, який він оповідач і співрозмовник. Коли у 2006-му я став міським головою, він був у депутатському копусі, допомагав мені вирішувати різні важливі питання у кабінетах влади верхнього ешелону, просто заходячи туди із зіркою Героя України. Його великим бажанням було добудувати музеї і за 2006-2010 роки ми виділили 7,2 мільйонів гривень і багато чого тоді зробили. Коли пам’ятний знак на честь 1100-річчя Переяслава не дозволили виконати за бюджетні гроші, ми поїхали в адміністрацію президента і завдяки його настирності піднялися на верхні щаблі виконавчої влади і зробили це. Багато корисних справ місто отримало завдяки підтримці Михайла Івановича. Він був простою доступною людиною, випромінював тепло. Я запросив його на своє 60-річчя 10 вересня 2011 року, він побував у колі моєї сім’ї, а через 17 днів його не стало. Після того, як помер мій батько, я вважав Михайла Івановича своїм батьком. Ніхто у Переяславі не заслужив такої шани, як він.

Михайло Сікорський пильно оберігав музеї і вчив цьому своїх працівників. Колишня завідуюча фондами заповідника Лариса Голдіна розповіла про колегу:

– Михайло Іванович творив історію з нічого. Намагався як міг створити музейні фонди. У кожного працівника був план збору експонатів: коли я прийшла до музею, кожному науковцю треба було зібрати 120 експонатів. А ще ж зібрати інформацію про кожен, виконати наукову атрибуцію, привести в належний стан для експозиції! Робили це і доглядачі, і науковці. Михайло Іванович сам не цурався ніякої роботи і навчав цьому нас. Бувало, приходиш на роботу, а він уже поливає клумби, доглядає квіти. Він радився з нами і допомагав нам стати музейниками. Для нього не було непрестижних професій, він дуже любив і цінував людей. Кожному керівнику треба було б повчитися в нього. При цьому спонукав до творчої роботи, казав: «Ви не сидіть, ви працюйте».

Люди з різних міст України привозили цінні речі, найцінніше, що мали, і віддавали йому, бо довіряли, знали, що це для музею. Коли я відвідала Музей просто неба у Ризі, сказала що Сікорський попросив подивитися як оформлені анотації, якби ви побачили, з якою повагою вони поставилися до мене! Хоч я була простим лаборантом у відділі фондів. Приїхала додому, похвалилася батькам, а мама усміхнулася: «То ж не тобі пошана, то пошана Михайлу Івановичу!» Де б не звучало його ім’я, люди нас шанували так, наче він сам прийшов. У нього був величезний моральний авторитет і в Україні, і за кордоном. Я б дуже хотіла, щоб його душа раділа, що наш заповідник і місто плідно співпрацюють.

Місцеві артисти виконали улюблені пісні Михайла Сікорського. Вокалісти Переяславського Центру культури й мистецтв заспівали українську народну «Ой наступила та чорна хмара», фольклорний ансамбль української пісні «Веселка» виконав козацьку «Ой з-за гори та ще й з-за лиману». Ганна Ляч заспівала пісню на слова Тараса Шевченка «Думи мої».

Вшанували цього вечора і світлу пам’ять видатної української співачки Ніни Матвієнко, творчість якої Михайло Іванович любив і поважав. Лідія Ющишина виконала одну з її найвідоміших пісень «Квітка-душа». На екрані водночас транслювали відеокадри музею просто неба, зняті з висоти пташиного польоту. Здавалося, так нині над ним пролітає душа Михайла Івановича і радіє: його «дітище» цінують і оберігають.