У п’ятницю, 28 липня, на Переяславщині відкрили меморіальну дошку захиснику Анатолію Кулаку, передає Proslav.

«Про втрати на війні завжди говорити важко і боляче, але коли із життя йдуть свої, земляки, то говорити важко і боляче вдвічі. Сьогодні на нашій гімназії з’явиться пам’ятна дошка, яка буде нагадувати нам про війну, про смерть, про материнське і людське горе», – такими словами розпочала захід ведуча Людмила Леляк.

Увіковічнити пам’ять про воїна вирішили на фасаді будівлі Великокаратульської гімназії. Анатолій був її випускником, де й заклались цеглинки патріотизму та любові до Батьківщини. Захисник поклав своє життя 9 березня 2022 року в районі міста Волноваха, Донецької області. За словами побратимів, він до кінця був відданий присязі й захищав цілісність й суверенітет держави.

«Ми схиляємо голови перед пам’яттю героя-воїна Анатолія Власовича Кулака та інших захисників, які віддали своє життя у боротьбі за мирне майбутнє України. Вічна пам’ять воїнам, які полягли у боях за вільну, незалежну Україну», – промовила пані Людмила й закликала вшанувати їх хвилиною мовчання.

Про життя Анатолія Кулака

Анатолію на вічно залишиться 56 років. За своє життя встиг вивчитись, відслужити в армії, працював у Переяславі електромонтером, а згодом допомагав в будівництві Запорізької АЕС, де надалі влаштувався майстром обслуговування систем реактивного відділення. Саме в Енергодарі одружився на коханій Тамарі, з якою виховували двох дітей Анатолія та Аню.

Колеги відмічають, що Анатолій завжди був справедливим та порядним. Його поважали та цінували. Тому й не дивно, що вже 25 лютого 2022 року, після повномасштабного вторгнення росії, він пішов до військкомату добровольцем та став на захист Батьківщини.

Служив у 53-ій бригаді імені Володимира Мономаха старшим механіком технічного обслуговування взводу забезпечення 1-го самохідно-артилерійського дивізіону. Опинився у самому пеклі на Донеччині – місті Волноваха. Останній раз виходив на зв’язок 3 березня минулого року, а вже на початку квітня з військової частини прийшла звістка про те, що Анатолій рахується «зниклим безвісти».

Цілий рік рідні та родичі не знали його долі. Однак 31 січня 2023 року слідчий зателефонував й сказав, що за експертизою ДНК було встановлено Кулака Анатолія Власовича.

Його перепоховали на рідній землі у Великій Каратулі, куди він мріяв повернутись після виходу на пенсію.

Відкриття меморіальної дошки

Почесне право відкрити меморіальну дошку в честь Анатолія Кулака надали дружині воїна Тамарі Кулак та його сестрі Любові Опанасенко. Освятив пам’ятний знак священник ПЦУ отець Анатолій.

«Кожен із загиблих воїнів залишиться у нашій пам’яті, вдячність за їхній подвиг житиме у наших серцях», – наголосила ведуча.

Звернення голови громади Вячеслава Саулка

До присутніх звернувся голова Переяславської громади Вячеслав Саулко. Він зазначив, що дуже важко говорити про загиблих воїнів, які поклали свої життя у битві проти російських нелюдів.

«Вони забирають найдорожче. Кожного дня ми відчуваємо відлуння війни. Щодня приходять звістки про загибель захисників з усієї України. Ми бачимо обездолених дітей, батьків, дружин, чоловіків. Щодня росіяни продовжують руйнувати будинки. Мета у ворога одна – забрати наше право на життя», – сказав він.

Міський голова зазначив, що Анатолій одним з перших взяв до рук зброю й знаходився на передовій під час активних наступальних дій армії рф.

«Він не побоявся. Однак, на жаль, Анатолій загинув. Цілий рік мати оплакувала й сподівалась. Чуда не сталось. Коли ми проводжали воїна в останню путь, вся громада стала навколішки. Ми дякували за той подвиг, який він зробив для нас з вами, для України. Ми будемо завжди ним пишатись й пам’ятати. Ця дошка нагадуватиме якою ціною виборювалось наше життя, наша свобода й Незалежність», – наголосив Вячеслав Володимирович.

Виступ старости Валентини Зінченко

Староста Великокаратульського старостинського округу Валентина Зінченко. Вона підкреслила, що меморіальна дошка на честь воїна Анатолія Кулака слугуватиме нагадуванням його подвигу.

«Між життям і собою – він вибрав Україну. Ми встановили цю пам’ятну дошку аби кожен, хто переступив поріг нашої школи, міг вклонитись і подякувати нашому герою, її випускнику. Вічна шана йому й велика подяка. Вдячність матері, яка виростила такого сина. Висловлюю щирі співчуття рідним воїна. Кожна шкільна лінійка буде розпочинатись із покладання квітів нашому односільчанину-герою. Сьогодні він на небі й охороняє нас звідти. Вічна Слава герою, Героям Слава!» – сказала вона.

Слово вшанування від депутата Григорія Порала

Депутат Переяславської міської ради Григорій Порало посприяв встановленню меморіальної дошки захиснику Анатолію Кулаку. Він звернувся до присутніх й зазначив, що наразі важко підібрати слова, оскільки в Україні продовжується війна. Війна на знищення всього українського.

«Однак наші воїни згуртувались і стали на захист нашої Батьківщини. Ми всі пам’ятаємо той день, коли агресор напав на Україну. Тоді всі українці згуртувались, самі того не очікуючи. Так було і в нашому регіоні. Анатолій тоді знаходився в Енергодарі, однак він наш, місцевий, наш односільчанин. Він одним із перших пішов на захист України, проте загинув. Загинув, як герой», – звернувся пан Григорій.

Він згадав момент, що коли прийшла звістка про смерть Анатолія, вони задумались над тим, щоб увіковічнити його подвиг.

«Це маленька часточка того, що ми можемо зробити… Ми всі винні йому, його матері, дружині та сестрі. Ми повинні допомагати їм добрим словом, матеріально тощо. Знаходячись тут, заявляю офіційно – ми візьмемо опіку над матір’ю Анатолія. Ми зробимо все для вас, але не зможемо загасити душевну рану. Ми всі низько приклоняємось перед вами, як матір’ю і перед покійним батьком, які народили й виховали такого сина», – наголосив Порало.

Григорій Степанович закликав пам’ятати про подвиг Анатолія і всіх загиблих захисників України, які поклали свої життя за свободу та незалежність неньки-Батьківщини.

Також від імені усіх однокласників звернувся Віктор Сонько й зазначив, що вони пам’ятатимуть Анатолія сміливим, вірним та дружелюбним. Він висловив слова співчуття рідним та близьким захисника. Й водночас закликав не забувати подвиг усіх воїнів, що продовжують виборювати право України на свободу.

Виступ майора Олександра Бузницького

Тимчасово виконуючий обов’язки начальника першого відділу Бориспільського РТЦК та СП майор Олександр Бузницький звернувся до присутніх й підкреслив, що сьогодні вшановується пам’ять земляка, який віддав своє життя за Незалежність України.

«Він з перших днів пішов захищати рідну землю, нашу Батьківщину. Анатолій до останньої краплі крові боронив неньку-Україну. Він назавжди залишиться у нашій пам’яті, у наших серцях Героєм. Низький уклін та вічна пам’ять побратиму. Слава українському народу! Слава Україні!» – сказав Олександр Петрович.

Звернення сестри Анатолія Любові Опанасенко

Від імені родини загиблого захисника виступила його сестра Любов Опанасенко. Ледь стримуючи сльози, вона підкреслила, що дуже боляче втрачати рідну людину.

«Боляче усвідомлювати, що більше ніколи її не побачиш, не поговориш, не обіймеш. Дуже важко, коли життя людини забирає хвороба. Але ще важче, коли життя рідної людини забирає хтось інший. Я не можу зрозуміти як можна таке робити, не маючи на це жодного права. Це нелюди, це орки, вони точно не мають права існувати на цій землі. Вони вбивці та терористи… Я пишаюся тим, що маю такого Брата! Він дійсно Герой та справжній захисник, який не замислюючись став до лав війська, щоб захищати свою родину, свою землю, свою Батьківщину. На жаль, ця клята війна забирає найкращих, найхоробріших, справжніх патріотів. Ми мусимо завжди про це пам’ятати», – сказала сестра захисника.

Вона подякувала усім небайдужим людям, які допомагали нам у пошуках та перепохованні Анатолія. Пані Любов також подякувала усім, хто зберіг вічну пам’ять про її брата.

«Дай Боже, щоб ви не втрачали своїх рідних. І дай Боже всім міцного здоров’я, миру та Перемоги!» – звернулась вона.

До меморіальної дошки захисника Анатолія Кулака присутні поклали квіти й ще раз вшанували його пам’ять.