До початку збирання врожаю вся збиральна техніка, агрегати та автомобілі
повинні мати відрегульовані системи живлення, змащення, охолодження,
запалювання, а також бути оснащеними справними іскрогасниками,
обладнаними первинними засобами пожежогасіння (комбайни і трактори –
двома вогнегасниками, двома штиковими лопатами, двома мітлами;
автомобілі – вогнегасником та штиковою лопатою). Трактористи, комбайнери,
їх помічники та інші особи, задіяні на роботах по збиранню врожаю, повинні
пройти протипожежний інструктаж.
 Корпуси комбайнів повинні бути оснащені заземлювальним металевим
ланцюгом 10 см, який торкається землі.
 Збиральну техніку необхідно регулярно перевіряти на щільність з’єднання
вихлопної труби з патрубком випускного колектора та колектора з блоком
двигуна. У разі появи ознак пробивання прокладок роботу слід припинити до
їх заміни.
 Під час роботи комбайна з підбирачем потрібно стежити, щоб пружинні зубці
підбирача не потрапляли всередину кожуха барабана. У такому разі потрібно
негайно зупинити комбайн і звільнити зубці.
 Забороняється сіяти колосові культури на смугах відчуження залізниць та
шосейних доріг. Копиці скошеної на цих смугах трави необхідно
розташовувати не ближче 30 м від хлібних масивів.
 Перед дозріванням колосових (у період воскової стиглості) хлібні поля в
місцях прилягання їх до лісових та торф’яних масивів, степової смуги,
автомобільних шляхів та залізниць мають бути обкошені (з прибиранням
скошеного) і оборані смугою не менше 4 м завширшки.
 У період воскової стиглості збіжжя перед косовицею хлібні масиви необхідно
розбити на ділянки площею не більше 50 га. Між ділянками слід робити
прокоси не менше 8 м завширшки. Скошений хліб з прокосів потрібно
негайно прибирати. Посередині прокосів робиться проорана смуга не менше 4
м завширшки.
 Тимчасові польові стани необхідно розташовувати не ближче 100 м від
хлібних масивів, токів, скирт тощо. Майданчики польових станів та зерно
токів оборюються смугою не менше 4 м завширшки.
 Безпосередньо на хлібному масиві площею понад 25 га, з якого збирається
врожай, необхідно мати напоготові трактор з плугом на випадок пожежі.
 У разі групового методу збирання до складу збирально-транспортних загонів
необхідно включати спеціалізовані автомобілі з насосами
(авторідинорозкидачі, водороздавачі та ін.), пристосовані для гасіння пожеж
зернових.
 Зернотоки слід розміщувати від будинків та споруд не ближче 50 м, а від
хлібних масивів – не ближче 100 м. Майданчик для току повинен бути
очищений від рослинного покрову.
 Трактори, комбайни та інші самохідні машини, обладнані електричним
пуском двигуна, повинні мати вимикач для відключення акумулятора від
споживача струму. Клеми акумулятора, стартера дистанційного
електромагнітного пускача та генератора повинні бути захищені від
потрапляння на них струмопровідних предметів, їх електропроводка повинна
бути справною і надійно закріпленою.
 Радіатори двигунів, вали бітерів, соломонабивачів, транспортерів, підбирачів,
шнеки та інші вузли й деталі збиральних машин повинні своєчасно
очищуватись від пилу, соломи та зерна.
 У польових умовах заправляти паливом збиральну техніку потрібно за
межами поля (не ближче 30 м) паливозаправниками, коли заглушені двигуни.
 У разі тимчасового зберігання (стоянок) тракторів, комбайнів, автомобілів та
інших самохідних машин у польових умовах необхідно розміщувати їх на
очищених від стерні та сухої трави майданчиках, віддалених від скирт соломи,
сіна, токів, хлібних масивів на відстані не менше 100 м, а від будинків – не
менше 50 м. Ці майданчики мають бути оборані смугою не менше 4 м
завширшки. Ремонт збиральних машин і агрегатів за потреби допускається не
ближче 30 м від хлібних масивів та інших посівів.
 У період збирання забороняється спалювання стерні, післяжнивних залишків
та розведення багать на полях
 Не дозволяється робота тракторів, самохідних шасі, автомобілів та іншої
збиральної техніки без капотів або з відкритими капотами (для запобігання
потраплянню соломи на випускний колектор двигуна). На комбайнах та інших
машинах з двигунами внутрішнього згоряння, які не мають капотів,
випускний колектор повинен бути захищений металевим щитком, що закриває
його вздовж усієї довжини зверху та збоку;
 Не дозволяється застосування паяльних ламп для випалювання пилу в
радіаторах двигунів;
 Не дозволяється заправляння збиральної техніки в хлібних масивах;
 Не дозволяється заправляння машин у нічний час у польових умовах.
Для заготівлі та зберіганні грубих кормів, скиртування – наступні заходи:
 Стоянка автомобілів, тракторів та інших транспортних засобів на території
складів грубих кормів забороняється.
 Під час роботи трактора з тросово-рамочною волокушею її трос або ланцюг
повинен бути такої довжини, щоб солома знаходилася на відстані не ближче 5
м від трактора. На гаку троса слід установлювати обмежувач, який
перешкоджає ковзанню кільця по тросу.
 Під час роботи трактора в агрегаті із скиртоукладником випускний колектор
та випускна труба двигуна повинні бути захищені від потрапляння соломи і
перебувати під постійним наглядом.
 Трактори та автомобілі, що працюють на механічному навантаженні і на
транспортуванні соломи та сіна, необхідно обладнати іскрогасниками.
 Для запобігання загорянням кормів від безпосереднього зіткнення з
вихлопними трубами, колекторами або глушниками автомобілі та трактори-
тягачі, зайняті на вантажно-розвантажувальних роботах, не повинні
під’їжджати до скирт, штабелів ближче 3 м.
 Під час навантаження кормів безпосередньо в кузов автомобіля його двигун
має бути заглушений. Перед виїздом слід ретельно оглянути місце стоянки і
прибрати солому, сіно поблизу вихлопної труби.
 Площа основи однієї скирти не повинна перевищувати 300 м2, а штабеля
пресованого сіна чи соломи – 500 м2.
 Біля штабеля пресованого сіна чи соломи необхідно мати два гаки завдовжки
не менше висоти штабеля.
 Скирти на відстані 5 м від основи повинні бути оборані захисними смугами не
менше 4 м завширшки.
 Протипожежні розриви між скиртами, штабелями мають бути не менше 20 м.
 Відстань від скирт, штабелів грубих кормів повинна бути не менше 15 м до
ліній електропередач, 20 м – до доріг, 50 м – до будинків та споруд.
 Скирти, штабелі дозволяється розташовувати попарно, при цьому розриви між
скиртами, штабелями в одній парі мають бути не менше 6 м, а між сусідніми
парами – не менше 30 м. Протипожежні розриви між двома парами повинні
бути проорані смугою не менше 4 м завширшки на відстані 5 м від основи
скирти, штабеля.
 Розриви між копицями з сіном, що має підвищену вологість, повинні
становити не менше 20 м. У копицях сіна з підвищеною вологістю, схильного
до самозагоряння, необхідно впродовж 60 днів після скиртування здійснювати
температурний контроль за допомогою ртутних термометрів, які вставляють у
металеві труби і розміщають у копиці на різній глибині. Якщо температура
перевищує 50° C, копицю слід розібрати та просушити.
 Площа протипожежного відсіку будинку для зберігання грубих кормів не
повинна перевищувати 1000 м2, а кількість кормів – 200 тонн.
 Вбудовані (прибудовані) приміщення, де зберігається запас грубих кормів, має
відокремлюватись від будинків протипожежними перегородками 1-го типу й
перекриттями 3-го типу з урахуванням до підпункту 9.6.1 цих Правил.
Прибудовані чи вбудовані приміщення повинні мати виходи безпосередньо
назовні.
 Штучне сушіння сіна повинно здійснюватися агрегатами (установками)
заводського виготовлення.
 Під час досушування грубих кормів у закритих приміщеннях вентилятори
мають встановлюватися із зовнішнього боку будинків (споруд) на відстані не
менше 1 м від негорючих стін (перегородок), не ближче 2 м від
огороджувальних конструкцій, виконаних з матеріалів груп горючості Г1, Г2,
та не ближче 2,5 м від огороджувальних конструкцій з матеріалів груп
горючості груп Г3, Г4. Повітроводи мають бути виконані з негорючих
матеріалів.
 Місця встановлення вентиляторів повинні бути огороджені. Повітрозабірний
отвір вентилятора необхідно захищати від потрапляння горючих матеріалів
(сіна, соломи тощо) металевою сіткою з чарунками не більше 25 мм х 25 мм.
 Пускова електроапаратура повинна знаходитись у місцях, що дозволяють
спостерігати за процесом запуску вентиляторів, на окремо розташованій опорі
і на відстані не менше 5 м від будинків (споруд).
 Під час досушування грубих кормів під навісом (у скирті) вентилятор повинен
установлюватися на відстані не менше 2,5 м від навісу (скирти). Провід
(кабель), який живить електродвигун, необхідно прокладати під землею.
Повітровід повинен бути виконаний з негорючого матеріалу.
 На закритих складах (навісах) грубих кормів загальний електричний вимикач
повинен розміщуватися поза будівлями (навісами) на негорючій стіні, а для
будинків (навісів) з горючих матеріалів – на окремо розташованій опорі і бути
вміщеним у шафу або нішу, які після закінчення робіт пломбуються.
Установлення електровимикачів усередині складів (навісів) не дозволяється.
 Місця постійного складування грубих кормів мають бути огороджені та
обладнані блискавкозахистом.
Для зерноскладів та зерносушарень:
 Щороку перед початком збирання врожаю зерносклади та зерносушарні
повинні перевірятися керівником (власником) ОАПК на відповідність вимогам
пожежної безпеки. Виявлені недоліки щодо їх протипожежного стану
необхідно усувати до початку сушіння та приймання зерна.
 Зерносклади слід розміщувати в окремо розташованих будівлях. Ворота в них
повинні відчинятися назовні й нічим не захаращуватися.
 У разі завантаження складів зерновим насипом відстань від верху насипу до
горючих конструкцій покриття, а також світильників та електропроводів має
бути не менше 0,5 м.
 У місцях транспортування зерна через отвори в протипожежних перешкодах
слід установлювати захисні пристрої (протипожежні клапани та ін.).
Під час експлуатації зерноскладів та зерносушарень не дозволяється:
 зберігати вкупі із зерном небезпечні в пожежному відношенні матеріали, а
також будь-яке устаткування;
 застосовувати всередині складських приміщень зерноочисні та інші машини з
двигунами внутрішнього згоряння;
 застосовувати електропобутові та саморобні електронагрівальні прилади;
 працювати на пересувних механізмах, коли зачинені ворота з обох боків
складу;
 засипати зерно вище рівня транспортерної стрічки і допускати тертя стрічки
об конструкції транспортера;
 розпалювати сушарки, які працюють на твердому паливі, за допомогою ЛЗР та
ГР, а ті, що працюють на рідкому паливі, – за допомогою смолоскипів;
 залишати без нагляду зерносушарки, що працюють;
 працювати на сушарках з несправними: приладами контролю температури і
автоматики відключення подавання палива в разі згасання факела в топці;
системою електрозапалювання.
 Відстань між складом зерна та пересувним сушильним агрегатом має бути не
менше 10 м.
 Будова топок сушарок повинна внеможливлювати вилітання іскор. Димові
труби слід обладнувати іскрогасниками, а в місцях їх проходження через
горючі конструкції потрібно влаштовувати відповідні за розмірами
протипожежні відступи (розділки).
 Сушильна камера сушарок шахтного та жалюзійного типів повинна
заповнюватися зерном таким чином, щоб над сушильними коробами або
жалюзями був шар зерна не менше 0,4 м завтовшки.
 Сушильні агрегати, які працюють на рідкому паливі, повинні бути обладнані
приладами контролю теплоносія та автоматики безпеки, що забезпечують
відключення подавання палива в разі згасання факела в топці, підвищення
температури та падіння тиску повітря перед форсункою.
 Під час роботи сушарки повинен здійснюватися контроль за температурою
зерна шляхом відбирання проб кожні дві години.
 Для запобігання утворенню застійних ділянок очищення завантажувально-
розвантажувальних механізмів сушарки від пилу та зерна необхідно
проводити через кожну добу цю роботу.
 Під час вентилювання зерна в зерноскладах вентилятори слід установлювати
на відстані не менше 2 м від стін з матеріалів груп горючості Г1, Г2 та не
ближче 2,5 м від стін з матеріалів груп горючості Г3, Г4. Повітроводи мають
виготовлятися з негорючих матеріалів.
 Дерев’яні конструкції (опори, галереї тощо) всередині зерноскладів, очисних
та робочих башт повинні бути оброблені вогнезахисною речовиною.