На Україну цього року чекає серйозне подорожчання продуктів через зростання цін на енергоносії. Насамперед, це стосується хліба, молока, яєць, м’яса, круп, цукру та олії – за прогнозами, їхня вартість може зрости на 20%. На тлі цього резонансною стала заява радника президента з економічних питань Олега Устенка: він розповів, що влада вивчає можливість запровадження в країні продуктових карток для найнезахищеніших верств населення. «Слово і діло» пропонує докладніше розібратися, що це за ідея, і в яких країнах світу працюють аналогічні програми підтримки громадян.

Зростання цін в Україні: продуктові картки як механізм компенсації

Радник президента Олег Устенко на початку січня розповів, що у 2022 році Україна може опинитися у непростій економічній ситуації. За його словами, інфляція у сировинній продовольчій групі товарів може становити від 10% до 20%, що своєю чергою призведе до інфляційного стрибка до 8-10%.

«З огляду на те, що продовольча група в українському споживчому кошику більш ніж вагома – майже 50%, таке збільшення цін може стати серйозним інфляційним шоком», – заявив він.

Такий розвиток подій вимагатиме антикризових заходів від влади. За словами Устенка, це можуть бути різні доплати незахищеним верствам населення, зокрема виплати за аналогією з програмою «єПідтримка».

«В ОПУ позиція більш ніж чітка: насамперед мають отримати підтримку найбільш уразливі та незахищені верстви населення. Як – варіанти будуть розглядатися. Це можуть бути як додаткові виплати для компенсації зростання цін, так і запровадження food stamp у системі «Дія» – так званих «продуктових чеків», як це практикується у США. Але це антикризові заходи, які можуть запроваджуватися за потреби», – сказав радник.

Пізніше він уточнив, що в Офісі президент лише дискутують про можливі варіанти підтримки українців – про запровадження продуктових карток чи субсидій поки що не йдеться. Крім того, питання у тому, де взяти кошти на таку підтримку.

Якщо ціни все ж таки різко зростуть і влада введе програми підтримки, розраховувати на допомогу, за словами Устенка, зможуть тільки ті, хто живе на мінімальну зарплату і прожитковий мінімум.

Колишній в.о. міністра економіки Павло Кухта детальніше розповів про ідею з продуктовими картками. «Це не будуть радянські продкартки, коли обмежується продаж чогось в одні руки. Це – американська система, коли уряд виділяє людям кошти безпосередньо для придбання їжі. У «Дії» є «єПідтримка» – аналогічно можна виділяти гроші на продовольство. Можна це робити через Дію, а можна на поліграфкомбінаті «Україна» надрукувати захищені продовольчі чеки, які люди можуть витрачати на продовольство. Тому що смартфони мають не всі бідні люди», – сказав він.

За словами Кухти, розрахувати, кому потрібна підтримка, можна за допомогою системи субсидій (зараз їх отримують близько 3 млн домогосподарств). А якщо зайнятися використанням продуктових карток вже зараз, навесні механізм може бути реалізований.

Логічно, що продуктові картки можна використовувати лише для купівлі соціально значущих товарів, в Україні це:

• гречана крупа;
• цукор;
• пшеничне борошно;
• макаронні вироби;
• пастеризоване молоко 2,5% жирності;
• житньо-пшеничний хліб;
• курячі яйця;
• м’ясо птиці (куряча тушка);
• мінеральна негазована вода;
• вершкове масло 72,5% жирності.

Продуктові картки в Україні: думка експерта

Політичний експерт Валентин Гладких у коментарі «Слово і діло» наголосив, що не йдеться про продуктові картки, які запроваджуються через дефіцит товарів.

«Йдеться не про запровадження будь-яких «продуктових карток», тим більше на кшталт тих, що мали місце у квітучому СРСР чи Венесуелі, які вводилися для забезпечення населення мінімумом необхідних товарів та продуктів в умовах дефіциту, спричиненого або неефективною моделлю економіки, або війною, чи стихійними лихами. У разі капіталістичної моделі ринкової економіки дефіцит – це неприродний стан, що відбувається значно рідше, ніж надвиробництво. Втім, в умовах капіталізму навіть у дуже розвинених і багатих державах є певні люди, які через ті чи інші причини потребують додаткового соціального захисту. І практика адресної цільової допомоги є дуже поширеною в багатьох державах», – сказав Гладких.

Пізніше він уточнив, що в Офісі президент лише дискутують про можливі варіанти підтримки українців – про запровадження продуктових карток чи субсидій поки що не йдеться. Крім того, питання у тому, де взяти кошти на таку підтримку.

Якщо ціни все ж таки різко зростуть і влада введе програми підтримки, розраховувати на допомогу, за словами Устенка, зможуть тільки ті, хто живе на мінімальну зарплату і прожитковий мінімум.

Колишній в.о. міністра економіки Павло Кухта детальніше розповів про ідею з продуктовими картками. «Це не будуть радянські продкартки, коли обмежується продаж чогось в одні руки. Це – американська система, коли уряд виділяє людям кошти безпосередньо для придбання їжі. У «Дії» є «єПідтримка» – аналогічно можна виділяти гроші на продовольство. Можна це робити через Дію, а можна на поліграфкомбінаті «Україна» надрукувати захищені продовольчі чеки, які люди можуть витрачати на продовольство. Тому що смартфони мають не всі бідні люди», – сказав він.

За словами Кухти, розрахувати, кому потрібна підтримка, можна за допомогою системи субсидій (зараз їх отримують близько 3 млн домогосподарств). А якщо зайнятися використанням продуктових карток вже зараз, навесні механізм може бути реалізований.

Логічно, що продуктові картки можна використовувати лише для купівлі соціально значущих товарів, в Україні це:

• гречана крупа;
• цукор;
• пшеничне борошно;
• макаронні вироби;
• пастеризоване молоко 2,5% жирності;
• житньо-пшеничний хліб;
• курячі яйця;
• м’ясо птиці (куряча тушка);
• мінеральна негазована вода;
• вершкове масло 72,5% жирності.

Продуктові картки в Україні: думка експерта

Політичний експерт Валентин Гладких у коментарі «Слово і діло» наголосив, що не йдеться про продуктові картки, які запроваджуються через дефіцит товарів.

«Йдеться не про запровадження будь-яких «продуктових карток», тим більше на кшталт тих, що мали місце у квітучому СРСР чи Венесуелі, які вводилися для забезпечення населення мінімумом необхідних товарів та продуктів в умовах дефіциту, спричиненого або неефективною моделлю економіки, або війною, чи стихійними лихами. У разі капіталістичної моделі ринкової економіки дефіцит – це неприродний стан, що відбувається значно рідше, ніж надвиробництво. Втім, в умовах капіталізму навіть у дуже розвинених і багатих державах є певні люди, які через ті чи інші причини потребують додаткового соціального захисту. І практика адресної цільової допомоги є дуже поширеною в багатьох державах», – сказав Гладких.

В Україні найближчим часом істотно подорожчає хліб – виробникПідписаний наприкінці 2021 року меморандум, який був покликаний стабілізувати ціни на газ для промисловості, на практиці не працює12 січня 2022, 03:27

За його словами, це добре, що держава запозичує досвід інших країн у наданні адресної допомоги.

«Звичайно, було б чудово, якби в Україні всі були багаті і здорові і не мали потреби у соціальній допомозі. Втім, на жаль, це далеко не так», – додав експерт.

«Особливо смішно чути критику цільової адресної допомоги від тих, хто найголосніше закликає про необхідність збільшення субсидій на оплату комунальних послуг, тому що ці субсидії також є цільовою адресною допомогою. А найголовніше, що не йдеться про впровадження такої практики. Йдеться лише про те, що є необхідність у якийсь спосіб захистити ті верстви населення та тих громадян України, які потребують допомоги з боку держави навіть для придбання товарів першої потреби», – сказав Гладких.

Food stamps: як діє програма допомоги у США

Олег Устенко кілька разів наголошував на тому, що продуктові картки, запровадження яких обговорюють в ОПУ, не мають нічого спільного з картковою системою часів СРСР, яка діяла в умовах дефіциту товарів. А найближчий аналог – американська Food Stamp Program.

The food stamps program була введена у США у 60-х роках, хоча продовольчі талони американцям видавали і після Великої депресії.

До 90-х років допомогу отримували малозабезпечені американці у вигляді купонів, які у торговельній мережі можна було обміняти на продукти. Потім замість купонів почали видавати пластикові картки із певною сумою допомоги, розрахованою на місяць. В 2008 році програму перейменували на Supplemental Nutrition Assistance Program (додаткова програма продовольчої допомоги).

Для отримання food stamps діють досить жорсткі обмеження. Домогосподарства повинні відповідати трьом критеріям:

• Валовий щомісячний дохід (дохід до вирахування податків, страховки тощо) домогосподарства має бути на рівні 130% від межі бідності або нижче. Наприклад, для сім’ї із трьох осіб межа бідності становить 1 тис. 830 доларів на місяць, 130% від межі бідності – 2 тис. 379 доларів на місяць.
• Чистий дохід домогосподарства (після відрахування податків тощо) повинен бути на рівні або нижче за межі бідності.
• Активи (ресурси, які можуть бути доступні домогосподарству для купівлі продуктів) повинні бути нижчими за певні межі. Для домогосподарства, в яких немає літньої людини або людини з інвалідністю, це 2,5 тис. доларів або менше (якщо така людина у сім’ї є – 3 тис. 750 доларів).

Це лише основні критерії. Є також вимоги до роботи (кількість годин), витрат на житло тощо.

Виплати за програмою SNAP розраховуються шляхом множення чистого місячного доходу домогосподарства на 0,3 та віднімання результату з максимальної місячної допомоги для розміру цього домогосподарства. Наприклад, у 2022 році сім’я з чотирьох осіб може розраховувати на максимальну щомісячну допомогу у 782 долари. Максимальний розмір допомоги для сім’ї із трьох осіб становить 658 доларів.

Для купівлі яких товарів можна використовувати food stamps:

• фрукти та овочі;
• хліб та крупи;
• молочні продукти;
• м’ясо, риба, свійський птах;
• рослини та насіння, придатні для домашнього споживання.

Не можна використовувати пільги для купівлі алкоголю, сигарет та деяких непродовольчих товарів: товарів для гігієни (мило, дезодорант, засоби особистої гігієни для жінок), корм для тварин, вітамінів та ліків, продуктів, що споживаються в магазині, господарських товарів. Водночас деяким бюджетним ресторанам дозволено приймати пільги за програмою SNAP, але лише від деяких категорій громадян – літніх людей, людей з інвалідністю, безпритульних – в обмін на доступне харчування.

Окрім SNAP, у США є ще кілька видів «продуктової» підтримки. Наприклад, Спеціальна програма додаткового харчування для жінок, немовлят та дітей (WIC), яка передбачає надання додаткового здорового харчування для вагітних та жінок, що годують, жінок після пологів, які не годують грудьми, немовлят та дітей до п’яти років.

Діти з сімей з низьким доходом можуть отримувати безкоштовне харчування у школах та дитячих садках. Працюють програми безкоштовного харчування для літніх людей з низьким доходом – Senior Farmers Market Nutrition Program (можна отримати додаткові купони на свіжі фрукти, овочі, мед та трави) та Commodity Supplemental Food Program (щомісячний пакет харчування)…

Продуктова допомога в інших країнах світу

Якщо говорити про продуктові картки, то на думку спадає не тільки СРСР, але соціалістична Куба. У країні, нагадаємо, вже понад пів століття діє система раціонування продовольства, що здійснюється за допомогою Libreta de Abastecimiento – так званої «книжки постачання».

За продуктовими картками на Кубі можна купити певні категорії товарів – рис, цукор, яйця, олію тощо. Їх можна придбати у спеціалізованому магазині за субсидованою вартістю. Але причиною цього є тотальний дефіцит, а це, підкреслимо, не випадок України.

Що стосується більш розвинених країн. Наприклад, у Великій Британії немає аналога американської SNAP. Є програма безкоштовного шкільного харчування для дітей, чиї батьки отримують допомогу або мають низький дохід.

Працює також програма Healthy Start: вагітним жінкам або тим, хто має дітей віком до чотирьох років, видають спеціальні ваучери, за якими можна купити молоко, фрукти, овочі, молочні суміші, вітаміни.

Переважно в розвинених країнах просто виділяється адресна фінансова допомога, яку людина може витратити на власний розсуд, а продовольча допомога надається через благодійні організації. Також існують продовольчі банки, де малозабезпеченим громадянам роздають продукти, вони є у США, Канаді, Росії, Великій Британії, Чехії та інших країнах.

У Німеччині працює благодійне товариство Tafel, яке не лише безкоштовно роздає продукти, а й організовує лавки, де їжу можна придбати за символічною ціною.

Джерело