Із 23 по 26 квітня в кулуарах першого поверху будівлі Верховної Ради України представлена експозиція “Тiнi предків. Корiння” художниці Олександри Федорук (фото на 1 стор.). Хоча Олександра давно перебралась жити в Київ, рідний Переяслав не забуває. На всі вернісажі, які організовувались у нашій муніципальній виставковій залі, вона привозила свої роботи. Тож переяславці, які на початку січня цього року відвідували виставкову залу НЦК «Зустріч», могли бачити кілька робіт із цієї серії.

Тоді на вернісажі Олександра зазначила:

– Переяславський період – один із найважливіших в моєму житті. Він указав  напрямки устремлінь. Історія міста, його сила та краса сформували в мені митця.

Художниця народилася 3 січня 1989 року. Десять років, з 1996-го по 2006-й,  навчалась в дитячій художній школі міста Переяслава. У 2007 році пройшла курс навчання у Київській дитячій художній школи ім. Т.Г.Шевченка. У 2014 році закінчила Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури за спеціальністюі «реставратор живопису». Шість років працювала над розписами інтер’єрів та фасадів храмів у Києві, Переяславі та селах району. Нині

працює художником-реставратором фрескового живопису та мозаїки у Національному заповіднику «Софія Київська».

Попри свій юний вік, уже провела кілька персональних виставок. У столиці  її роботи експонувалися у виставковому центрі мистецтв і сакрального живопису творчої співдружності професійних художників та іконописців «Zavalnia ART Centr», у столичному мистецькому центрі «Шоколадний будиночок» і ось чергова у кулуарах Верховної Ради.

– Працювати над графічною серією картин «Тіні предків. Коріння» я почала у 2014 році. На виставку у Верховній Раді подала 17 картин. Проте робота над серією триває. Маю ще багато невтілених ідей.

Художниця розповіла, що під час роботи вона шукала не лише образи та сюжети, а також розробляла шляхи їх втілення, експериментуючи із застосуванням різних матеріалів. Зокрема акрилу, олійних фарб, акварелі, гуаші, а також різних видів темпери, анілінових фарб, туші, олівця, полотна та паперу. За її переконанням,  поєднання їх дає можливість відобразити найтонші переходи тону та кольору. Олександра розповіла, що знаходить натхнення для творчості у спогляданні рідних краєвидів. Художницю цікавлять традиційні ремесла та праця людей, які живуть у гармонії з природою, а також народні традиції, пісні, проте і сучасний динамічний світ впливає на її сприйняття всесвіту.

Розглядаючи її полотна, спіймав себе на думці, що жіночі образи, які зображені

на її картинах, немовби спостерігають за нами, сучасниками, а предмети, символи, орнаменти, якими оточені персонажі, відсилають глядача до прадавнього світу.

Дівчина зізналась, що в житті полюбляє незвичні, нетрадиційні квіти. Так, їй колись були до вподоби чорні мальви. Немає в неї і улюбленого кольору:

– Всі кольори мають безкінечну кількість відтінків, які мені дуже подобаються, бо у кожного є своє призначення та чарівність.

Хоч вільного часу в художниці мало, та вона із задоволенням відвідує різноманітні мистецькі заходи, а ще дуже захоплюється стародавньою керамікою.

Володимир Набок (“Вісник Переяславщини”)