Кожен сторічний ювіляр по праву вважається гордістю й багатством держави.
5 березня цього року зустріла сторічний ювілей переяславка, педагог-географ – Піляй Мотрона Антонівна і для нашої громади це стало великою подією.
Переяслав-Хмельницький міський голова Тарас Вікторович Костін разом із заступником міського голови Валентиною Губенко, начальником відділу освіти Переяслав-Хмельницької міської ради Петром Ярмоленком, головою профспілки працівників освіти міста Анелією Ковальською та директором міської ЗОШ №4 Анатолієм Чуяном привітали Мотрону Антонівну із сторіччям.
– Від всієї територіальної громади міста вітаємо Вас з ювілеєм та сердечно бажаємо міцного здоров’я, родинного затишку, радості й добра. Господь уже дав Вам щастя багатоліття, тож хай благословить здоров’ям на многії літа, – сказав у своєму вітальному слові Тарас Костін.
* * *
Народилась Піляй Мотрона Антонівна в м. Переяславі-Хмельницькому (дівоче Кусай) 5 березня 1918 року. Закінчила 8 класів, а потім – три роки робітфаку. Після закінчення якого, вступила до Київського педагогічного інституту імені М. Горького на природничий факультет за спеціальністю: «вчитель географії». Закінчила інститут у 1939 році. За розподілом була направлена в прикордонну Житомирську область, де працювала в школах Ружинського та Попельнянського районів. Тільки пропрацювала два роки вчителем географії, вийшла заміж, в травні народився син Валерій. Та втрутилася в червні 1941 році війна, і вже через 2 неділі в селі були німці. Вони відразу позакривали всі школи.
Після закінчення війни повернулась в Київську область, де працювала вчителем географії в школах району та міста Переяслава-Хмельницького. Чоловік Піляй Іван Семенович працював інспектором районного відділу освіти потім директором вечірньої школи. Поруч зростали четверо дітей.
В 1973 році вийшла на пенсію, після чого 7 років працювала надомницею на Переяслав-Хмельницькій фабриці художніх виробів, вишивала українські орнаменти на рушниках та сорочках.
Загальний стаж складає 40 років, з них 35 років вчителювала.
Має трьох синів Валерія, Петра та Олександра, дочку Тетяну, а також п’ятьох внуків і чотирьох правнуків. Нагороджена медаллю «Ветеран праці». Нелегку педагогічну стежину продовжили і внуки.
