У віддалених від центру міста Переяслава-Хмельницького гарних зон відпочинку не так то й багато. В цьому сенсі більше повезло мешканцям так званого району Літака. У них є чудовий просторий парк Ціолковського, посередині якого колись, власне, і стояв літак. Після того, як багато років тому він згорів, територія парку почала засмічуватися, занепадати. Поліпшити становище взявся депутат міської ради від цього виборчого округу Артем Гриценко (29 років).
Він – один з наймолодших за віком серед теперішніх депутатів. Розповів, що в цьому мікрорайоні і народився, проживає і зараз. На минулих виборах серед чотирьох кандидатів громада підтримала саме його. Звісно, на окрузі, як і будь де по місту, немало питань, що потребують вирішення. Коли ж дійшло до впорядкування парку, виявилося, що з давнього часу частина його території на балансі НІЕЗ “Переяслав”. Адже літак, який колись на ній розміщувався, був одним з об’єктів заповідника.
– Міський голова Тарас Костін, до якого я звертався за допомогою у впорядкуванні парку, підтримав таку ініціативу, – сказав депутат. – Та, оскільки тут є ділянка, що закріплена не за містом, то формально влада не може проводити на ній якісь роботи.
В міській раді я входжу до фракції БПП. До неї ж входить і нинішній керівник заповідника Олексій Лукашевич. Вже розмовляв з ним про цей парк. Заповідник нічого не збирається споруджувати на своїй ділянці. Погоджується передати її на баланс міста. Наскільки знаю, вже підготували листа про це до своїх вищих структур, які можуть надати відповідний дозвіл. Якщо це станеться, тоді вся територія парку перейде на баланс ВУКГ, сюди можуть призначити двірника, виділяти кошти з бюджету і таке інше. Хоча може статися і так, що процедура передачі затягнеться. Адже, мабуть, потрібно буде узгоджувати немало різних формальностей.
А поки що небайдужі жителі мікрорайону намагаються власними силами підтримувати порядок у своїй зоні відпочинку. За словами Артема Гриценка, на весні робили великий суботник. Та й, крім того, люди, буває, і сміття збирають, і листя згрібають. Місяців зо два тому гарну допомогу надав керівник міського ВУКГ Сергій Бут, прислав працівників з мотокосами і ті покосили тут. Та головне навантаження взяв на себе депутат. За його ініціативи наприкінці цьогорічної весни в парку зробили таку справу, що не залишилася не поміченою не лише в мікрорайоні, а й в усьому місті.
– Оскільки міських грошей зараз залучити сюди не можна, а ходити по людях мені було якось соромно, – зізнався він, – я звернувся до свого доброго товариша і однокласника міського підприємця Максима Бикала. Хоч він і проживає не в нашому районі, але погодився допомогти. Тож ми удвох склалися коштами, замовили шість гарних паркових лавочок, стільки ж ліхтарів, електрокабелі для освітлення, дещо інше і облаштували центральну алею. А біля центрального входу до парку поставили стовп вуличного освітлення з ліхтарем.
До речі, хто буває тут в темну пору, може побачити, що світло від нього направлено на вивіску з назвою парку, встановлену багато років тому музейниками. Зараз вона вже має доволі непривабливий вигляд. Реставрувати її – один з наступних планів депутата. Проте не головний. Значно більш важливо, на його думку, у дальній частині парку зробити гарне футбольне поле.
Зараз в першій половині дня у парку здебільшого можна зустріти людей літнього віку, мам з дитячими візками. Молодь приходить після обіду чи під вечір. Як поділилася Любов Петриченко (66 років), що живе неподалік, ціле літо тут дуже багато було дітей. Та й дорослих приходить немало. Так що свій парк вони цінують, і добре, що депутат береться за його впорядкування. До речі, вона одна з найдавніших мешканок цього району, пам’ятає ще, як сідав літак, який потім став музейним об’єктом.
– Тоді люди з усього нашого району зібралися дивитися на це, – пригадала. – Та Ольга Єфіменко, яка на той час була керівником у місті, мабуть, щось не правильно організувала. Літак, коли сідав, зачепив електромережі. У нас пропало світло.
Юрій Карпенко (51 рік), що також живе неподалік, сказав, що настільки зайнятий різними справами, що через цей парк хіба що проїжджає, відпочивати тут йому ніколи. А от та молодь, що влітку збирається тут ночами, інколи так галасує, що й не заснеш. Адже, коли спекотно, кватирки в усіх будинках відкриті. Ще добре, на думку чоловіка, що такий гвалт тут бував не так часто. Ну, десь раз на місяць.
Ще один чоловік, якого зустріли в парку, ліквідатор-чорнобилець, інвалід першої групи. Тривалий час в цій зоні відпочинку систематично робив відновлювальні вправи. І зараз може їздити на спеціально зробленому триколісному велосипеді. Ці вправи потрібно було б робити йому й надалі та, на жаль, величезний скат, на якому він займався, вкрали. Поскаржився депутатові. Той пообіцяв допомогти.
А от Людмила Якименко (46 років) зараз кожного дня приходить сюди прогулювати свою онуку Єву, якій лише 1,6 року. Теж дуже задоволена, що в їхньому парку щось робиться на краще. Вона й сама по можливості прибирає. Живе ближче до тієї частини парку, де підлітки грають у футбол.
– Буває, хлопці приходять грати, беруть із собою воду, – поділилася, – потім пляшки залишають, то я прибираю. А загалом у нас тут все супер. Непокоїть лише безгоспна спруда, що стоїть у самому кінці парку і недалеко від нашого будинку. Колись її побудували нібито для ГРП. Та вона ніяк не використовується. Непокоюся, що там можуть зробити собі притулок і наркомани, і хто завгодно.
Зі свого боку Артем Гриценко висловив думку, що проблема хоч і є, але не така загрозлива. Принаймні те, що вони зробили на центральній алеї парку, і зараз служить людям. Висловив жителям свого округу вдячність за допомогу, підтримку у покращенні благоустрою.
