Переяславський краєзнавець Микола Богатир розробив туристичний маршрут “Тисяча цікавинок”, який поєднує архітектурні, історичні та природні об’єкти Лівобережної Київщини і, зокрема, Переяславщини. Це перспективний варіант для туру вихідного дня. Журналістка Переяслав.City побувала на екскурсії цим маршрутом, який організував туристичний інформаційний центр «Переяслав». Нижче – про найцікавіші локації. Інформацію взято із сайту Переяслав.City
Вознесенський храмовий комплекс
На території Вознесенського храмового комплексу в центрі Переяслава Микола Богатир попросив групу дістати 10 гривень. Як відомо, на аверсному боці купюри зображений гетьман Іван Мазепа.
– Вознесенський собор збудований у 1700 році за ініціативи і коштом Івана Мазепи. Навколо нього сформувався новий історичний центр Переяслава, – розповів він.
Після цього заінтригував групу, зазначивши, що усі діячі, зображені на гривнях, якось пов’язані з Переяславщиною.
– Володимир Великий, за однією із легенд, заснував Переяслав, а також заклав тут оборонну систему – вали і фортецю. Ярослав Мудрий переміг свого брата Святополка в боротьбі за київський престол на річці Альта. А його син Всеволод був князем переяславським. Богдана Хмельницького пов’язує з Переяславом політична діяльність. Іван Франко досліджував літописи і під впливом оповіді «Повісті временних літ» про заснування Переяслава написав вірш “Заснування Переяслава”. Михайло Грушевський – автор праці “Історія України-Руси”, де є теми, пов’язані з Переяславом. До того ж його батько викладав у Переяславській семінарії. Тарас Шевченко написав у В’юнищах свої найкращі твори та змальовував архітектурні пам’ятки Переяслава. Мати Лесі Українки – Ольга Косач – походить зі стародавнього роду Драгоманових. Стефан Драгоманов, її прадід, був війтом Переяслава. Григорій Сковорода викладав у переяславському колегіумі. Іван Мазепа подарував Вознесенському собору Пересопницьке Євангеліє, на якому нині присягають президенти України. А зберігається воно в бібліотеці імені Володимира Вернадського, – розповів Микола Богатир.
Дуб української нації
Поблизу собору росте так званий дуб української нації. Він є на малюнку Тараса Шевченка «Вознесенський собор у Переяславі» 1845 року.
– Дуб – ровесник собору, живий свідок утворення нового центру Переяслава, біля нього бували Мазепа, Сковорода, Шевченко. Левко Лук’яненко, справжній патріот України, посадив вісім дубочків від цього дерева на території нашого університету, – зазначив Микола Богатир.
Народний музей
У народному музеї екскурсовод ознайомив групу з чотирма діючими просвітницькими маршрутами Київщини. Учасники туру сфотографувалися біля нового муралу «Наш Переяслав», який намалювала місцева художниця Євгенія Демченко.
– Тут зображені визначні діячі, які були пов’язані з Переяславщиною. За задумом авторки, вони сидять на хмарі над містом, варять кашу і думають, як допомогти Переяславу, – зазначив гід. – На муралі зашифровані загадки, завдання. Ми будемо використовувати його в квестах.
Ротонда Каневських
У селі Воскресінське є залишки церкви ротондального типу, рідкісної за архітектурою в Україні. Її вінчає сферична баня, викладена з цегли, яку можна побачити зсередини. Ззовні – тільки сліди руйнування. З одного боку до церкви прилягає двоповерховий тамбур, на другому поверсі якого розташований арочний балкон. Ніяке оздоблення усередині будівлі не збереглося.
– Це був присадибний храм маєтку панів Каневських (статського радника і його дружини). Із переказів відомо, в родини довго не було дітей. Після того, як збудували церкву, Варвара Каневська завагітніла. Храм побудований у 1855 році, але вже на той час опалювався. На церкві є незвичне оздоблення – ліплення у вигляді хрестів, які нагадують масонську символіку, – зазначив екскурсовод.
Городище «Сковорода»
Городище «Сковорода» розташоване на околиці села Вінинці. Округлої форми, має дві лінії валів і ровів та два протилежні проходи. Загальний діаметр – 98 метрів, внутрішнього майданчика – 70 метрів. Входить у межі кладовища.
– За словами археологів, це одне з найкраще збережених городищ на території Лівобережної України. Більшість таких об’єктів частково або повністю розорані. Місцеві назвали його «Сковорода» – напевно, через округлу форму. За однією з версій, тут жили військові найманці, – зазначив Микола Богатир.
Цегельний завод
На околиці села Улянівка розміщується цегельний завод, збудований у 1957 році. Виробництво припинилося одинадцять років тому.
Об’єкт цікавий тим, що можна прогулятися прямо в печі для випалювання цегли і зробити оригінальні фотографії. Усередині споруда нагадує архітектурну пам’ятку Рівненщини – Тараканівський форт, оборонне укріплення, зведене в середині XIX століття.
Руїни церкви святого Іллі
На пагорбі за селом Циблі (поблизу електропідстанції) відкривається неймовірний краєвид на Дніпро. Микола Богатир звернув увагу групи на болото ліворуч, форма якого нагадує карту України.
Зазначив, що найвідоміші твори Тараса Шевченка народжені у затопленому нині селі В’юнище за п’ять кілометрів від оглядового майданчика. Ліворуч – залишки давньоруського городища «Циблі-узвіз», праворуч – трипільського поселення. На пагорбі є старовинний козацький хрест, і звідси добре видно руїни церкви.
– Руїни церкви святого Іллі – останній свідок затоплених сіл Переяславщини. Аналогів їй немає. Під час будівництва водосховища залишки церкви опинилися на невеликому острові. Найдоречніше було б їх законсервувати, щоб місце не втратило магнетизму, – зазначив гід і показав фото колишнього храму із п’ятьма куполами і дзвіницею з шатроподібним верхом.
– Дістатися руїн можна. Пройтися до лісу, вийти до води з лівого боку церкви, а далі – вбрід. Мандрівка не з легких. Біля храму можуть траплятися людські кістки – при церкві було кладовище. Зона дзвіниці, яка прилягала до церкви, повністю зруйнована.
Ташанський парк
– Парк був закладений у 1775 році на ділянці лісу з віковими дубами. Ідея належала графу Петру Рум’янцеву. У 1870 році господарями маєтку стали князі Горчакови. Костянтин Горчаков побудував тут розкішний палац, на місці якого тепер яма. У парку збереглася могила, в якій похований син князя – Борис, – розповів екскурсовод.
Дуб Шевченка
– Найбільше багатство парку – його вікові дерева. Один із найдавніших і найкрасивіших – дуб Шевченка. Має обхват стовбура – 5,85 метра. Йому близько 600 років. У парку знімали епізоди кінофільму за драмою-феєрією Лесі Українки “Лісова пісня”. Біля дуба Шевченка сфотографувалися усі актори, – показав копію світлини Микола Богатир.
Під час екскурсії парком група побачила вікові дуби, найбільший ставок розміром 1,7 гектара, викопаний у 1901 році, «цілющу» вербу. А найсміливіші залізли в схованку, вирізану в стовбурі сухої тополі, обхват якої був 4,85 метра.
Джерело святої Параскеви
Джерело святої Параскеви розташоване на Яготинщині неподалік села Трубівщина. Вода має високий вміст срібла, тому довго зберігається. При цьому досить приємна на смак. Місцеві приписують їй цілющі властивості. Переказують історії людей, які після споживання води прозріли, почали ходити і навіть зцілилися від безпліддя.
– До джерела з’їжджаються люди з різних міст. Інколи доводиться вистояти в черзі кілька годин, щоб набрати води, – попередив гід.
Ми застали біля джерела лише один автомобіль. Проте радість була передчасною: кияни щойно почали наповнювати зо два десятки п’ятилітрових бутлів. Зазначили, що приїздять по воду раз на місяць. Використовують її для приготування їжі. Поступилися нам чергою з невеликою охотою. І лише тому, що ми були з півлітровими пляшечками.
Природний тунель у Згурівці
Рік тому Микола Богатир випадково виявив у Згурівці природний тунель. Дерева й кущі утворили навколо залізничних колій зелений коридор округлої форми. Залізнична гілка з’єднує Згурівський та Яготинський цукрові заводи. Цим шляхом курсує невеликий вантажний потяг. Місцина дуже нагадує популярну туристичну локацію – Тунель кохання поблизу містечка Клевань на Рівненщині.
– Я не повірив своєму щастю, коли вперше побачив цей тунель. У вересні минулого року запросив туди «Суспільне телебачення», вони зробили репортаж. А пізніше поїхав у Клевань, щоб порівняти тунелі. На мою думку, тунель у Згурівці – густіший. Якщо його не зріжуть, через сім років буде ще й красивіший. Тунель на Рівненщині добре «розкручений». Я бачив там англомовних туристів, китайців. Поблизу тунелю є заклади харчування, сувенірні лавки. У Згурівського тунелю хороші перспективи. У майбутньому він може стати візитівкою області, – зазначив Микола Богатир.
