Головне управління ДПС у Київській області нагадує, що орендарі земельних ділянок є платниками орендної плати, а об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Законом України від 16.10.1998 №161-XIV «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимогземельного законодавства.
У договорі зазначається розмір орендної плати, її індексація, спосіб та умови розрахунків, строки, порядок внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 ПКУ).
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗКУ, або за результатами аукціону.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав – ст. 125 ЗКУ.
Відповідно до ст. 25 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі», орендар земельної ділянки зобов’язаний, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленомузаконом порядку.
Отже, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, а саме з дня реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо інше не встановлено умовами договору.
ГУ ДПС у Київській області
