У Переяславі другий рік діє міська програма зі стерилізації безпритульних собак. Самки одужують після операції в тимчасовому  притулку на вулиці Б. Хмельницького, 253, який створили небайдужі переяславці. Тваринами опікуються  волонтери ГО “У добрі руки” і працівники ВУКГ. Журналіст “Вісника” зустрівся із найактивнішими учасниками руху із захисту тварин – Тетяною Чеботарь і Аліною Литвин. Вони розповіли, яка нині ситуація з безпритульними собаками в місті.

Знайшли господарів понад сотні собак

– У 2018 році було простерилізовано 230 собак, цього року – вже 40, – зазначила Тетяна Чеботарь (36 років),  яка працює у ВУКГ на посаді ловця бездоглядних тварин й очолює ГО “У добрі руки”. – Тимчасовий притулок може за місяць прийняти близько 15 собак. Після десятиденної реабілітації повертаємо їх на те місце, де відловили. Є кілька постійних мешканців притулку, яких ми врятували від загибелі. Нових собак не беремо. Так само і цуценят. Після епідемії чумки (спалахнула влітку минулого року – авт.) для малят це небезпечно, бо інфекцію дуже складно вивести. 

Активно працює створена волонтерами група «У добрі руки» у Фейсбуці. Туди викладають оголошення про загублених (чи знайдених) собак, щасливі  історії порятунку чотирилапих, фотографії безпритульних тварин, сподіваючись, що комусь із користувачів приглянеться котрась. Завдяки таким старанням чимало бродяг знайшли дім і люблячих господарів.

– За моїми підрахунками, нам вдалося прилаштувати понад 60 цуценят і дорослих собак, – каже Аліна Литвин (31 рік), адміністратор групи  “У добрі руки”. – Це я не рахую тих цуциків, яких Таня Чеботарь і Оля Вовк роздали на недільних базарах. З ними буде понад сотня. Господарі присилають нам фото із домашніми улюбленцями, яких взяли з притулку. Ми бачимо, як вони люблять тварин. Такі історії надихають, вселяють віру в добро.

За словами волонтерки, не всі люди погоджуються взяти самку. А дарма.

– Більшість людей, які звертаються до нас, просять неодмінно пса, невеличкого і зленького, – зазначає Аліна. – Самок не беруть, бо не хочуть цуценят і купи “женихів”. Ми пояснюємо, що стерилізована дівчинка – не тільки не гірше пса, а навпаки, краще.  Бо самка в дворі — це господиня. Пес тічку унюхав і втік. Його немає два-три дні. А дівчинка завжди буде вдома. Крім того, в стерилізованої самки немає тічки, а отже, біля неї не буде зграї собак. Деяких людей вдається переконати.

– Коли люди беруть цуценят-дівчаток, ми обіцяємо, що безкоштовно стерилізуємо тварин у віці 6-7 місяців.  Нещодавно якраз простерилізували самку, яку сім’я забрала півроку тому, – додала Тетяна Чеботарь.

У притулку відбуваються екскурсії для школярів

Волонтерки кажуть, що собаки дуже вдячні господарям, які їх забрали. Знають це з власного досвіду. Адже кожна прихистила в себе собачку.

– Дівчата витягли Моніку з-під вантажівки, – розповідає Таня. –  Їхали автомобілем і  побачили собаку, який застряг між колесами фури, що стояла на Підварках. Полізли під авто, дістали. Тепер це моя Монічка, – усміхається. – Їй приблизно п’ять місяців.  Дуже любить гратися з котом. Вони прекрасно ладять.

– А в моєї Меггі така сумна історія, яку я хочу забути і не згадувати, – каже Аліна. – На початку лютого житель міста знайшов у смітнику на території гаражного кооперативу ящик, де була самка із трьома цуценятами. Витягнув їх і залишив біля зупинки. Про цю історію дізналася Лариса Хиленко, волонтерка, яка нам активно допомагає.  Зателефонувала мені й попросила організувати будку для тварин. ВУКГ якраз зробило нам кілька будок.  Одну відвезли туди. Фото собачат я виклала в соцмережу. За добу їх розібрали. Коли забирала останнього цуцика, щоб відвезти новим господарям, заглянула в будку, а собака-мама такими очима на мене подивилася… мені аж боляче стало. Я відвезла цуценя і повернулася за самкою. Думала, вона поживе в мене місяць, поки її стерилізують, вакцинують, а потім комусь віддам. А тепер не уявляю, як її можна віддати. Вона ніжна, лагідна. Я ніколи не бачила, щоб  у тварини було стільки вдячності й любові до господаря. Вона кладе морду мені на коліна і дивиться, заглядає не просто в очі, а в душу. Відчуває, що я її врятувала.

Переживала, чи вона знайде спільну мову з моєю Амелі, французьким бульдогом. Зараз вони кращі подруги. Сплять разом, їдять разом. Але вигулюю їх  по одній, бо разом – складно. На прогулянку зранку і ввечері  витрачаю 20 хвилин. 

За останні три місяці волонтери провели в собачому пристанищі шість екскурсій для дітей.

– Нещодавно до нас приїжджали автобусом школярі і вихованці дитсадка з Дівичок. Привезли багато подарунків для собак, пофотографувалися з тваринами.  Діти були щасливими, – розповіла Аліна. – У дитсадку “Любавонька”  організували акцію і зібрали два мішки корму для собак.  А вихователі провели з дітьми заняття доброти. Ми співпрацюємо з усіма школами й дитсадками. Якщо хочуть приїхати в притулок на екскурсію, не відмовляємо. І коли нас запрошують у школи, щоб розказати про діяльність організації “У добрі руки”, завжди приїжджаємо.

Для відлову собак потрібна спеціальна амуніція

Наразі у ВУКГ працюють два ловці бездоглядних тварин – Тетяна Чеботарь і Сергій Болілий. У відлові собак їм активно допомагає  водій підприємства Віталій Слюсар. Працівники вдячні за всіляку підтримку керівникові ВУКГ Віктору Коркачу.

За словами Тетяни Чеботарь, для того, щоб їхня робота буле ще ефективнішою, потрібна  спеціальна амуніція. Для початку – шприцемет, яким  усипляють собак, і петля для захвату.  Їх обіцяють придбати за кошти міської ради.

– Ми зв’язалися з київською фірмою, яка займається стерилізацією собак, і попросили їх приїхати в наше місто, щоб подивитися, як вони це роблять, і повчитися в них, – розповіла Тетяна Чеботарь. –  Вони не відмовили, хоча так далеко від Києва не працюють.  Відловили десять собак – на території колишньої бійні, на Леваді, біля садочка №7. А через десять днів повернули простерилізованих тварин з кліпсами у вухах. І все це безкоштовно. Сказали, що за цей час дуже полюбили переяславських собак. Але найголовніше, ми побачили і повчилися в них, як користуватися шприцеметом. Виявляється, це не так і просто.

 — Під час відлову була курйозна ситуація, – згадує. – Ми ловили одну самку на території базару. Метнули в неї шприц, і вона почала втікати зі шприцем. Накинули петлю, щоб далеко не забігла. У цей час стільки людей позбігалося! Такого галасу наробили: “Що ви з нею робите?”, “Хто ви такі?” Думали, що ми її вбивати зібралися.

– Ми ще ж одну домашню самку спіймали, – додає Аліна. – Господиня тварини прочитала у Фейсбуці, що в місті відловлювали собак. А в неї того дня якраз зникла самка. Вона зателефонувала мені. Я повідомила, коли тварин повернуть у Переяслав. Вона приїхала і забрала собаку. Абсолютно без претензій. Навпаки подякувала, що ми її самку безкоштовно простерилізували.

Як ми раніше повідомляли, міська рада виділила КП Переяслав-Хмельницьке ВУКГ земельну ділянку для будівництва й обслуговування   притулку для собак. Він конче необхідний місту, переконані захисники собак.  Однак, чи вирішить він усі проблеми?

– Притулок потрібен у першу чергу для того, щоб забрати з вулиць агресивних собак, – каже Аліна Литвин. –  Але навіть повноцінний притулок не змінить ситуацію із бродячими тваринами, якщо мешканці міста й району не перестануть їх викидати, – переконана волонтерка. – Це величезна проблема. Ми стерилізуємо самок, вони не розмножуються, але популяція бродячих собак не зменшується. Чому? Бо люди постійно вивозять цуциків, викидають старих, немічних тварин. 

У першу чергу треба працювати з людьми. Щоб вони усвідомили, що собака – це жива істота, яка відчуває біль, страх, голод. І  не може попросити про допомогу. Це не іграшка, якою можна погратися, а потім викинути. І якщо маєте самку, то простерилізуйте її. Бо така кількість безпритульних собак на вулицях міста – це через безвідповідальних людей!

Юлія Строчинська

Фото надані Тетяною Чеботарь