«X–Rays» наразі, певно, найпродуктивніший музичний гурт Переяслава. З початку року записали три пісні («Новорічна», «Знак» та «Мрій») та зняли два кліпи. Робота над новим матеріалом не припиняється. Про свіжі хіти та найближчі плани фронтмен гурту Олександр Максименко (28 років) розповів журналістові «Вісника».

Про «Знак»

– Написали її ще у 2015 році, – зазначив Олександр. – Але руки не доходили записати, багато інших творчих справ було, зокрема, до «Фольк-music» готувалися. Згодом навіть забули про неї, а згадали півроку тому. Слова та музика – мої. Зараз би таких слів не написав. Це була особиста історія, яка боліла саме в той момент. Ми розлучалися з дівчиною, я ніби й хотів це зробити, і не хотів. Спілкуючись, залишав їй певні знаки, шляхи, якими можна було повернутися. Тепер це пройдений етап, але коли співаю «Знак», то часом виникає певна ностальгія.

На радіостанціях, з якими ми співпрацюємо, говорять: «Якщо буде щось новеньке, ви нам присилайте. Нам все одно треба ефір освіжати». Проте на радіо ця пісня не підійшла – занадто альтернативна. Випускати подібне можуть собі дозволити лише «Океан Ельзи», «O.Torvald» та інші популярні команди. Їх у будь-якому разі слухатимуть. В остаточному варіанті «Знак» став значно «легшим». Взяли на «Вільне радіо», яке транслюється винятково українською на неокупованій території Донеччини. Також два тижні пісня була в ротації на радіо «Київ». Навіть мені помітно було, що вона вирізняється з їхнього формату, тому її так швидко й зняли.

Зараз потроху знімаємо кліп. Коли прем’єрили пісню «Мрій» у Києві на радіо «Промінь», зняли трохи відео на Північному мосту та на Майдані. Але ще роботи там вдосталь. У кадрі лише я та Ліза (Єлизавета Савенко, клавіші гурту – ред.), возити весь колектив з інструментами занадто дорого. За сюжетом ми закохана пара, але постійно сваримося – всі ці різні емоції буде показано у відео.

Про «Мрій»

У лютому я повністю написав текст, музику писали разом із гуртом. Як це трапилося? У нас була чергова репетиція. Я вийшов на кілька хвилин у коридор, думав про щось своє, награвав на гітарі. І раптом акорди підібралися самі собою, слова відразу пішли. Потім відволікся, повернувся на репетицію. А наступного ранку вирішив, що треба зробити цю пісню. Пізніше зрозумів, що було б класно, якби у ній також співали діти.

З нами записувався дитячий хор музичної школи ім. П. Сениці. Діти були віком від 4 до 12 років. Було кумедно спостерігати, як вони вперше приходять до студії. Там же темнувато, тісно, комп’ютери, ліхтарики миготять. Ми-то вже до цього звикли. Незвично, що кожній дитині треба підлаштовувати стійку мікрофона в залежності від зросту. Коли їм одягали навушники, дехто навіть розплакався. Я думав, що їм там щось заважає. А насправді то від емоцій: раніше вони таке лише по телевізору бачили, а зараз самі записуються, як справжні зірки. Хвилювання дещо відчувалося в голосах, але вийшло дуже класно. Якби вони заспівали ідеально в ноти, не було б так щиро.

З-поміж п’яти наших кліпів цей було найскладніше знімати. На зйомки з дітьми ми мали лише один день. Дуже допомогла директор музичної школи Ганна Іфтоді. Вона протягом шести годин зйомок постійно підбадьорювала дітей. Вже навіть я в якийсь момент «вигорів», а діти до кінця були заряджені. Це було круто! Я можу зіграти на камеру, де треба, заплакати, але такої щирості, як у малечі, не вийде.

Зараз пісню «крутять» на «Промені», чекаємо відповіді від «Києва» та деяких інших радіостанцій.

Про майбутнє

Ми пишемо новий матеріал. Протягом літа хочемо записати всі пісні, провести зйомки, щоб восени вийшли нові кліпи. Заради цього зараз навіть концертами жертвуємо, хоча пропозицій вдосталь. Можна зробити альбом, але ми не бачимо в цьому сенсу. Окремими синглами набагато простіше продавати, легше потрапляти на радіо та телебачення. Тим паче, зараз ми часто змінюємо студії. А для запису альбома необхідна одна: щоб звук не відрізнявся, відчувається, коли над піснями працюють різні звукарі.

Щодо творчості я раджуся з працівниками «М1», з якими здавна склалися дружні стосунки. Вони пояснюють, як краще зробити, щоб пісня «жила». Але потрапити туди в ротацію нереально. І на радіо зараз важко це зробити. Ефіри буквально захоплюють артисти, яких представляють серйозні продюсерські центри. Просто класної пісні замало, краще, коли тебе хтось просуває. Ми ведемо переговори з продюсерами, однак не готові повністю віддавати авторські права, йти на деякі інші умови. Було б добре, якби нам допомогли в плані виступів на розігрівах на масштабних фестивалях. До кінця року хочеться випустити пісні, які повноцінно виведуть нас на всеукраїнський рівень. Поки що ми там більше як гості.

Віталій Усик (“Вісник Переяславщини”)