Восени минулого року Раїса Голованова, генеральний директор Переяслав-Хмельницького центру соціального захисту пенсіонерів та інвалідів, побувала в місті  Магдебург (Німеччина), де вивчала тамтешній  досвід надання соціальних послуг. Запрошення отримала від німецького колеги Олівера Брауна, керівника сервісного центру „Pik ASZ“ Мальтійської служби допомоги  з обслуговування людей літнього віку.  У партнерстві з ним реалізовано  багато доброчинних проектів у Переяславі.

Інклюзивні дитсадки – не рідкість

— Це була спільна поїздка представників центру соціального захисту і переяславського педуніверситету. Але ми працювали за різними програмами, – зазначила Раїса Голованова.  – Спочатку прилетіли в Берлін, де для нас зробили екскурсію. Я раніше бувала в цьому місті і звернула увагу, що воно вже не таке чисте.  Німці пояснюють це міграційними процесами в країні. Кажуть, що і на дорогах стало неспокійно. Їдучи в громадському  транспорті, я помітила, що  серед пасажирів багато арабів і азіатів.

У цей же день відбулася зустріч делегації з німецькими партнерами в університеті Магдебург-Стендаль, який уже кілька років співпрацює з переяславським  вишем.

– Коли під’їжджали до університету, я впізнала місцевість, – зазначила Раїса Голованова. – У 1985 році мого чоловіка, кадрового військовика, направили на службу в НДР. Ми п’ять років прожили у Альтенграбові (неподалік Магдебургу), де дислокувалася радянська військова частина. А на території магдебурзького університету тоді розміщувався армійський шпиталь. Цікаво було через багато років повернутися  на те ж місце, яке тепер використовується зовсім по-іншому.

За час поїздки Раїса Голованова і Світлана Шпакова, завідувачка стаціонарного відділення комплексної реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та дітей групи ризику, побували в різних соціальних закладах, подібних до тих, які є в Переяславі. Зокрема, відвідали інклюзивний дитсадок, де діти з інвалідністю перебувають в одній групі зі здоровими однолітками. У Німеччині такі заклади не рідкість. Вважається, що це допомагає дітям з особливостями розвитку легше інтегруватися в суспільство.

– У дитсадку немає спального приміщення, – Раїса Петрівна згадує те, що найбільше здивувало. – Діти граються, навчаються. А коли  стомилися, дістають із шафи матраци, подушки, кладуть на підлогу, тут же в групі, і сплять. Це дивно, але нам сподобалося. Повернувшись, ми теж облаштували такий спальний куточок в одній із навчальних кімнат у відділенні комплексної реабілітації. Також сподобалася сауна в підвальному приміщенні дитсадка. Я не знаю, яка там температура, але діти  із задоволенням приймали лазневі процедури.

Літні німці живуть повноцінно

Особливо вразили Раїсу Голованову заклади для людей похилого віку. Їх не називають будинки-інтернати чи будинки для престарілих. Це соціально-терапевтичні центри, у яких  живуть повноцінно, а не доживають.

– Кілька закладів для проживання людей літнього віку утримує  німецький фонд “Народна солідарність”. Один із них розміщений у Магдебурзі на набережній. У п’ятиповерховому будинку обладнані окремі квартирки для кожного клієнта. У них можуть проживати й сімейні пари, – зазначила Раїса Петрівна. – У кімнаті є стандартні меблі: ліжко, стіл, шафа-купе. Окремо – санвузол з туалетом і душовою кабінкою. Далі людина може умебльовувати житло так, як забажає. Дозволяється забирати речі з помешкання, де вона раніше проживала. Виходить по-домашньому комфортно.

Кожному клієнту формують індивідуальне меню. Шинка, фрукти, солодощі, сир – усе від побажань людини. Розкладають їжу в лотки, піднімають ліфтом, медична сестра роздає.

На першому поверсі закладу є кафе, де клієнти відпочивають, замовляють випічку, каву, чай. Старість у Німеччині доглянута: літні  люди користуються послугами перукаря, роблять манікюр, красиво одягаються.

Хоча клієнти перебувають під цілодобовим наглядом персоналу, в той же час вони живуть начебто незалежно. Є й іншого типу будинки, пристосовані для  проживання людей, які не можуть себе обслуговувати. Для них теж створені комфортні умови.

Утримання однієї особи обходиться у 1600 євро на місяць. Ці кошти покриває страховка. Клієнта забезпечують номером, харчуванням і цілодобовим доглядом. А додатковий сервіс  – уже за рахунок самих постояльців чи їхніх родичів. Я бачила в закладі гідромасажну ванну з підсвіткою і музикою, якою можуть скористатися клієнти. Відповідно і вартість проживання зростає до 2000-2500 євро. У них не заведено, щоб діти доглядали батьків. Німці у віці 80 років спокійно переїжджають у будинки для літніх людей, навіть якщо в них є рідня.

Хоча в Німеччині не прийнято цікавитися зарплатами,  я дізналася, що медична сестра заробляє близько 1600 євро. З них 500 євро йдуть на сплату податків і  соціальних внесків. Начебто багато, але в той же час вона може жити спокійно, бо її страховка покриє лікування, забезпечить у випадку безробіття і гарантує  гідну старість.

Люди з інвалідністю можуть заробляти

Раїса Голованова відвідала також центр для людей з психоневрологічними захворюваннями.

– Щодня центр відвідують близько 500 молодих людей. Вони всі живуть у суспільстві. Приїжджають до закладу о 7.30. Хто в супроводі, хто сам. Коли в центр приходить новий клієнт, фахівці працюють з ним три місяці й визначають, чим він може займатися, хоча б елементарним. Потім його два роки навчають. Після навчання людина може залишитися працювати в цьому ж закладі, де створені робочі місця, або  ж через центри зайнятості знаходять підприємство, яке готове на пільгових умовах взяти її на роботу.

Кухарі, офіціанти, прибиральники, робітники теплиці, ательє і навіть секретар директора центру – люди з інвалідністю. Серед них є хворі на синдром Дауна. Люди з психічними хворобами складають букетики на поминальні дні, виготовляють свічки. На території центру є магазин, де ці товари продаються. Працівники отримують невелику зарплатню і державні пенсії.

П’ятий гуманітарний вантаж прибув у Переяслав

За період співпраці з центром соціального захисту команда Олівера Брауна направила до Переяслава п’ять вантажів гуманітарної допомоги. Останній прибув на початку грудня минулого року. Переяславська делегація, яка перебувала в Магдебурзі,  допомагала його завантажувати. Уже вкотре митному оформленню вантажу посприяли в ТОВ “Костал Україна”.

За словами Раїси Голованової, основну частку вантажу склали засоби  особистої гігієни, одяг, вживаний, але в гарному стані, постільна білизна. Серед іншого – десять багатофункціональних ліжок, три електричні кушетки, два механічні підйомники, апарат CRIO, машина для миття виробів медичного призначення, апарат для підігріву розчинів для інфузій, інспіратор, освітлювач галогенний для фіброскопа, товари медичного призначення (компреси, маски, гігієнічні спреї, гумові рукавички, катетери, глюкометри), допоміжні засоби пересування (візки, милиці, ролатори), стільці для душу і туалету, телевізор, дві пральні машини, два дивани, стільці, іграшки.

Загалом прийшло 17300 одиниць товару на суму 680 тисяч гривень.

– Частину вантажу направили в пункт прокату, що функціонує при денному відділенні центру (вулиця Сковороди, 11), де ними може скористатися будь-хто з жителів міста. Надаємо в прокат і багатофункціональні ліжка для тяжкохворих, – наголосила Раїса Петрівна. — Наразі в цьому відділенні встановлюємо пральну машинку і душову кабіну. Коли до нас звертатимуться безхатченки, пропонуватимемо їм помитися і випрати одяг. Другу пральну машину встановили на Кузнєцова, 37, де функціонує відділення підтриманого проживання. Туди також віддали диван. А красиві стільці поставили в кімнаті культпрацівника, де підопічні психоневрологічного відділення читають пресу.

Як “Вісник” уже повідомляв, Олівер Браун передав 1,5 тисячі євро для придбання ліжок у відділення комплексної реабілітації на Можайській, 11. За словами Раїси Голованової, на ці кошти вже замовили 18 фабричних ліжок. Нещодавно з Магдебургу повернулися студенти, які передали ще 700 євро від благодійника. За них докуплять ліжка.

Юлія Строчинська (“Вісник Переяславщини”)

Фото надані Раїсою Головановою