27-29 квітня в болгарському місті Пловдив відбувся Кубок Європи із сумо. Київщину представляли шість спортсменок, чотири з яких – вихованки заслуженого тренера України, викладача педуніверситету ім. Г.Сковорорди Сергія Безкоровайного.

Нагадаємо, що сумоїстка Вікторія Царук завоювала “бронзу” у ваговій категорії понад 95 кг. Як відомо, у загальноміському конкурсі «Людина року-2017» вона стала переможницею у номінації «Спортсмен року». Також нещодавно Вікторія отримала звання майстра спорту України міжнародного класу. Спортсменка та її тренер розповіли про участь у змаганні.

Кубок Європи став третім міжнародним турніром для Вікторії Царук і першим, де вона виступала у найважчій жіночій ваговій категорії. У 2017 році спортсменка була бронзовою призеркою чемпіонату Європи, а в січні цього року здобула “золото” європейської першості. Тоді виступала в категорії до 95 кілограмів.

– Вагова категорія до 95 кілограмів – неліцензійна, тобто з нею на Всесвітні ігри не потрапиш. Тому ми прийняли рішення, що Вікторія перейде у вищу категорію. Зріст спортсменки дозволяє, а там уже справа техніки, – пояснив Сергій Безкоровайний (59 років).

– У цій категорії немає вагових обмежень. Мене 95 кілограмів, а я можу змагатися зі спортсменками, які важать 160 чи 180. Але я поправлятися не збираюся, буду конкурувати за рахунок швидкості, спритності, сили, а не ваги, – додала Вікторія Царук (32 роки). – Коли виїжджала з дому, мене було близько 91 кілограма. Якщо в Україні можна з меншою масою тіла виступати за вищу категорію, то в міжнародних турнірах треба переважати граничну вагу. Тому в дорозі, а ми їхали автобусом добу, я тільки те й робила, що жувала. Перед зважуванням випила літр води. Зазвичай спортсмени зважуються в трико, аби тільки «влізти» в категорію. А я була в шортах з поясом, а в задні кармани поклала мобільні телефони, брелоки, ключі. Заважила на 95,4 кілограма. Уже повернулася у попередню вагу.

– Інші наші спортсменки Ірина Чорнобай і Оксана Бабич навпаки притримували вагу і відповідно обмежували себе в їжі, менше пили води. Перед зважуванням ще й крос пробігли. Дівчата так відповідально поставилися, що перестаралися на 1,5-2 кілограми, – зазначив Сергій Борисович. – Коли спортсменки зважилися і потрапили у потрібну вагову категорії, можуть їсти, що хочуть. Спеціального харчування у сумоїстів немає. Звичайне збалансоване харчування.

– А як тренувалися перед Кубком Європи?

– Зазвичай у нас буває 3-4 тренування на тиждень. Як і в будь-якому виді спорту, вони включають загальну фізичну підготовку: біг, підтягування, вправи зі штангою. Перед турніром тренувалися щодня. За 10 днів до змагань припинили силові вправи і відпрацьовували борцівські навички. Дівчата влаштовували спаринги між собою. У цій ситуації якраз найгірше Вікторії Царук, бо в команді немає відповідної суперниці для неї. Її основний спаринг-партнер – Наталія Кондратюк. Вона хоч і легша, але фізично сильна. Нещодавно Наташа отримала звання майстра спорту України із сумо, – розповів тренер.

У категорії, де виступала Вікторія Царук, змагання відбувалися за коловою системою (кожен бореться з кожним). У поєдинку за бронзу переяславка виграла в кримчанки Ольги Давидко, значно важчої за неї. Раніше ця спортсменка виступала за Україну і здобула для нашої збірної перше в історії “золото” чемпіонату світу із сумо. Після окупації півострова вона отримала російське громадянство і нині представляє Росію.

На п’єдестал пошани піднялися росіянка Анна Полякова, чемпіонка Всесвітніх ігор із сумо, українка Світлана Яремка, бронзовий призер Всесвітніх ігор, і Вікторія Царук, без гучних титулів.

– Оля Давидко завжди була в трійці призерів на змаганнях будь-якого рівня. Після поєдинку руку мені не потисла. Але й негативних емоцій не було, гідно сприйняла поразку, – зазначила спортсменка.

– Під час змагань українським спортсменам аплодували більше, ніж російським. Це про щось свідчить. Але відкритого протистояння між спортсменами не було, лише спортивна конкуренція, – додав Сергій Безкоровайний.

Він зауважив, що збірна Росії із сумо наразі найсильніша в Європі. Українцям поки що складно конкурувати з російськими спортсменами. Також у п’ятірку лідерів входять Польща, Болгарія й Угорщина.

 – Сергію Борисовичу, а як ви реагуєте на поразки ваших спортсменок?

– Я перші дві-три хвилини після поєдинку суворий. Але швидко відходжу. Дівчата це знають, тому йдуть до мене в обхід. Поки прийшли, я заспокоївся, – жартує. – Поразки бувають різні. Спортсменка може здатися без бою, а може програти в запеклій боротьбі, і тоді це не такий прикрий програш. Віка програла Анні Поляковій, але була боротьба. І я після поєдинку сказав, що все добре.

– Сергій Борисович емоційний. Але завжди все культурно, цензурно. Мабуть, найгрубіше слово, яке він може сказати на нас, це “мішок”, – усміхається Вікторія. – Тренеру завжди є що сказати після поєдинку. І чого ображатися, якщо так і було?

– Чи вдалося побачити місто Пловдив?

– Нам пощастило, бо ніхто з нас не виступав у перший день змагань, тож була можливість виспатися, відпочити і погуляти містом, – розповіла Вікторія. – Пловдив – історичне місто. В ньому зберігся  античний стадіон часів Римської імперії. Мовного бар’єру не відчували, дуже комфортно.

– Де проживали і як харчувалися?

– Ми винайняли трикімнатну квартиру. Уже навчені, що потрібне житло з кухнею і ванною. Брали із собою продукти, готували самі. Одного разу посиділи в кафе. Я дівчатам сказав: “Головне – не перераховуйте євро на гривні, бо залишитесь голодні”, – сміється тренер. – Ціни там значно вищі.

Нестача грошей – основна проблема, з якою стикаються переяславські сумоїсти. Скажімо, лише стартовий внесок на турнірі склав 25 євро для молоді й 50 євро для дорослих.

– Цього разу нам пощастило, бо Вікторія їздила за рахунок української федерації сумо, – зазначив тренер. – А я й інші спортсменки – за кошти спонсорів. Фінансово нам допоміг Віталій Ярема.

Завдяки вдалому виступу в Кубку Європи Віка поїде за кошти Міністерства молоді та спорту на міжнародний турнір у Польщу. Він ліцензійний і є одним із етапів відбору на Всесвітні ігри. А щоб поїхати мені чи іншим спортсменкам, треба знову шукати гроші.

– Приємно дивитися, коли на змагання приїжджає команда в однаковій формі, на куртках написано “сумо”. А ми їздимо кожен у своєму спортивному одязі, бо придбати форму — дорого. Це псує імідж команди, – додала Вікторія.

Сергій Безкоровайний переконаний, що ситуація з фінансуванням вирішилася б, якби вдалося створити федерацію сумо в Переяславі.

– Президентом міськрайонної федерації повинна бути фінансово забезпечена людина, яка любить спорт. Він зможе їздити з нами на європейські турніри, будучи офіційним представником від України. На розвиток сумо потрібні не такі вже й великі кошти. А талановитих дітей і молоді на Переяславщині багато. Між іншим, спортсм

енка Наталія Кондратюк віднедавна працює тренером у дитячо-юнацькій спортивній школі й набирає групу дітей для занять сумо, — зазначив Сергій Безкоровайний.

Юлія Строчинська, міськрайонна газета “Вісник Переяславщини”

Фото надані Вікторією Царук