26 жовтня на першому пленарному засіданні 44 чергової сесії Переяслав-Хмельницької міської ради, крім інших, до порядку денного було внесено і питання “Про пропозицію повернення місту історичної назви Переяслав. Більшістю голосів (22 «за») депутати підтримали ініціативу. Рішення буде направлено до Київської облради, яка повинна буде зробити відповідне подання до Верховної Ради України. Лише після його затвердження там місто знову матиме офіційну назву Переяслав.
Прийняттю рішення про повернення історичної назви передувало доволі непросте обговорення в сесійній залі. Зокрема, було названо і орієнтовні витрати, які доведеться зробити як звичайним переяславцям, так і організаціям та установам для переоформлення документації, зміни вивісок тощо.
Журналісти газети “Вісник Переяславщини” зустрілися з кількома людьми, які протягом багатьох років наполягали, що повернути історичну назву Переяславу – настійна вимога часу. Ось що вони розповіли:
Олександр Колибенко, 55 років, заступник генерального директора НІЕЗ “Переяслав” з наукової роботи:
– До Переяслава я приїхав ще у минулому столітті – в 1986 році. І з 90-х років почав перейматись проблемою повернення місту історичної назви. Це питання піднімалось неодноразово. При міському голові Григорію Сокуру навіть виносилось на затвердження у Верховну Раду, але на той час там була комуністична більшість і депутати не підтримали прагнення жителів. Я дуже радий, що депутати міської ради абсолютною більшістю голосів підтримали подання і повертають Переяславу його історію. Я думаю, що цього разу депутати обласної ради, як і їх колеги із Верховної Ради підтримають переяславців.
Наталя Заїка, 54 роки, голова місцевого осередку Всеукраїнської організації «Просвіта»:
– “Просвіта” ще за радянських часів пробувала повернути місту його історичну назву. Ми подавали цілі стоси документів, залучали до просвітницької діяльності серед жителів науковців заповідника, переяславську інтелігенцію. Не раз у вашій газеті з’являлися публікації щодо повернення місту історичної назви Миколи Товкайла, Людмили Набок, Олега Коломійця. Ці люди також по праву мають пишатися, що їхні зусилля не залишились марними. Я щиро вдячна міському голові Тарасу Костіну та депутатам, які підтримали це історичне рішення.
Віталій Коцур, 31 рік, голова громадської ради при виконавчому комітеті міськради:
– До питання про перейменування міста впродовж останніх майже тридцяти років, повертались не раз, але до логічного завершення його ні разу не вдалося довести. Громадська рада, яку я очолюю, узагальнила усі пропозиції, які вносились за ці роки щодо повернення місту його історичної назви на громадських слуханнях, на засіданнях круглих столів, і в чергове винесла на розгляд сесії. Я дуже радий, що нас підтримали.
Тарас Нагайко, 37 років, голова культурно-просвітницької організації «Переяславський Скарб»:
– Навчаючись на історичному факультеті університету, я зрозумів, що перейменування Переяслав на Переяслав-Хмельницький у 1943 році було зроблене суто з ідеологічних міркувань. Адже сама постать Богдана Хмельницького була неоднозначною в радянській історіографії. Спочатку його подавали як бандита, зрадника, ворога селянства, проте за кілька років московські історики зробили з нього героя, який об’єднав два дружні народи. Переяслав – одне із не багатьох міст України, які мають більш ніж тисячолітню історію. Він знову має стати, як колись, Переяславом нарівні із Києвом та Черніговом. Наше місто старше не лише за Москву, наше місто старіше за Росію, тож ми ніколи не були і не будемо «меншим братом російського народу». Я дуже радий, що депутати міської ради це зрозуміли і проголосували за повернення місту його історичної назви.
Леонід МІЛЮТІН, Володимир НАБОК
