Сьогодні, 27 листопада, біля пам’ятного знака жертвам голодоморів в місті Переяславі, відбувся мітинг-реквієм на якому всі присутні приєдналися до загальнонаціональної акції «Запали свічку». У скорботному заході взяли участь голова Переяславської громади Вячеслав Саулко, перший заступник міського голови Анатолій Фесенко, заступники міського голови Оксана Степаненко та Ольга Огієвич, працівники виконавчого комітету, жителі міста.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять українців, які померли найжахливішою смертю – смертю від голоду.
Останній тиждень листопада вся українська спільнота відзначає День пам‘яті Жертв Голодомору, найбільш трагічних сторінок в історії українського народу. Наша Україна пережила чотири Голодомори (1921-1922, 1928-1929, 1932-1933, 1946-1947 рр.), але найстрашнішим і чисельно найбільшим був Голодомор в Україні 1932-1933 рр.
У 1932-1933 р. в Україні був великий голод. Не було тоді ні війни, ні потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки живого люду лягло у могили – старих, молодих і дітей, і ще ненароджених у лонах матерів.
Голодомор був не випадковим явищем природного чи соціального походження, а наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто – геноцидом. Масове фізичне винищення українських хліборобів було свідомим терористичним актом сталінської політичної системи проти мирних людей, проти українців як нації і, зокрема, проти селян, як класу. Однією з найбільш постраждалих областей України від голодомору була Київщина – понад 1мільйон людей, жахливі цифри і страшні втрати для нашого регіону.
На Переяславщині в книгах обліку померлих, які зберігаються в архівах Київської області, зафіксовано 13300 померлих. Хоча, ми розуміємо, що втрати були значно більші. На теперішній території міста невинно загинула 1971 особа, близько 30 % населення.
Це було справжнє жахіття 20-століття, про яке ми повинні пам’ятати заради майбутніх поколінь.
Вшануймо у ці скорботні дні світлу пам’яті жертв голодомору в Україні 1932 – 1933 років. Голодоморів 1921-1922 років та 1946 -1947 років.
Тому, хай у кожному місті й селі, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом-геноцидом, уклінно припаде до їхніх могил, поставить свічку перед образом Божим. Хай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла.
Звернення голови Переяславської громади Вячеслава Саулка
Шановні жителі Переяславської громади!
У жалобі схиляємо голови перед нашими співвітчизниками – жертвами Голодомору та політичних репресій. Геноцид українського народу – це без перебільшення трагедія вселенського масштабу. Страшні роки злочину проти українського народу, в основі якого було зло, неправда, знецінення людського життя та гідності.
Ми всі маємо пам’ятати час, коли, за свідченнями очевидців голодомору 32-33 років, «… не було сил ні на ридання, на плачі, ні на сльози від страшного видовища – помираючої з голоду людини». Ми всі маємо це пам’ятати, щоб трагедія ніколи не повернулась на нашу рідну землю!
Українці ніколи не зможуть забути і пробачити цей злочин. Сьогодні вся Україна і весь цивілізований світ моляться за невинних жертв цього жахливого злочину проти нашого народу.
Вічна пам’ять загиблим, невинно убієнним жертвам. Жодна неправда не заступить тепла свічки пам’яті нашого народу.
Завершився мітинг-реквієм покладанням квітів до пам’ятного знака.
