Влітку цього року вийшла друком збірка Літературного товариства ім. Ярослава Потапенка «Межа». Це – четверте за ліком видання товариства (після книг «Код нації», «Характерник» та «Ліхтар»). Надруковане воно в київському ПП «Сердюк В.Л.» накладом 200 примірників. 28 жовтня, у 44-річницю від дня народження ідейного натхненника товариства Ярослава Потапенка, в переяславському університеті відбулася презентація «Межі» – Переяслав.City
У вступному слові до читачів йдеться: «Чому «Межа»? Переважна більшість авторів цієї збірки живе в Україні та Білорусі, і попри те, що на півночі у нас все-таки є кордон, який ми перетинаємо, аби потрапити одне до одного в гості, насправді ніяких кордонів між нами не існує – ми в чомусь однакові в боротьбі за свою ідентичність, ми солідарні в тому, що не хочемо ніяких інтеграцій, які нині активно нав’язує обом країнам наш «східний сусід» та недолуге, закомплексоване в своїй імперській величі її керівництво. Іменуючи цей альманах «Межа» ми, водночас, повідомляємо світу, що ніяких меж у здорових виявах дружби та співпраці між українцями та білорусами бути не може, але й акцентуємо увагу спільноти на тому, що ми однаково не любимо, коли внутрішня п’ята колона та зовнішній сусід-ворог перетинає межі нашого терпіння чи, ще гірше, територіальні межі, як це сталося в Україні у 2014 році і, на прикрість, триває й досі».
Єлизавета Томашевська читає свій вірш
Під час презентації виступили співзасновники товариства Максим Левченко, Тарас Сафонюк, Єлизавета Томашевська та Наталія Толочко. Тарас та Єлизавета займалися підготовкою та реалізацією книги: перемовинами з видавцем, фінансовими питаннями, макетами. До слова, обкладинки для всіх книг літературного товариства зробив Андрій Вовкодав. Максим Левченко займається просуванням книг на фестивалях, презентаціях, працює зі ЗМІ. Прозу та поезію для видань співзасновники відбирають спільно. До редагування залучають фахових філологів, зокрема, професора Олександра Потапенка, батька Ярослава.
У «Межі» опублікували поезії 37 українських авторів та дев’яти білоруських. Прозові твори для збірки писали близько 20 людей.
Через відеозв’язок до презентації підключилися Алєсь Плотка та Сергій Скальд
Через карантинні обмеження на презентації побували лише 20 осіб. Втім, на платформі Microsoft Teams всі охочі могли переглянути онлайн-трансляцію. А також через відеозв’язок долучилися автори Алєсь Плотка із Білорусі та Сергій Скальд із Чернівців. Звичайно ж, у Алєся запитали про його творчість під час революції в рідній країні. Він відповів: «Я ще не зміг відрефлексувати цю ситуацію, а хайпувати на темі, яка багатьом болить, не хочу. Якщо не можу сказати, то краще помовчати».
Максим Левченко (24 роки) після презентації розповів журналістові Переяслав.City про нову книгу:
– Почали збирати твори влітку минулого року, можливо, навіть ближче до осені. Як зазвичай, дали оголошення про те, що відбувається конкурс авторів. Окрім того, знайомих письменників просив долучатися до збірки. У грудні вона вже була готова до друку. Але там новорічні свята, канікули в університеті, потім з’явився коронавірус, то й друкували вже влітку.
– Як виникла ідея співпраці з білорусами?
– Я брав участь у проєкті «Inspired BY 2019» в Литві. Там зібралася активна молодь із Білорусі, України, Литви та Росії. Якось я запропонував провести літературний вечір. Читав поезії із наших попередніх збірок, прийшло багато білорусів, читали свої твори. І все йшло до того, що треба якось нам об’єднуватися творчо. На той момент ми «Ліхтарем» охопили вже всю Україну, тому пора вже було виходити на міжнародний рівень. Звичайно, у нас були серйозні презентаційні плани: і в Мінську нас чекали, і в Молодечно. Презентація у Переяславі мала б бути заключною, однак епідемія внесла свої корективи. Тому до цього ми презентували збірку лише на «Громадському радіо» у програмі Андрія Куликова.
– Над чим надалі працюватиме Літературне товариства ім. Ярослава Потапенка?
– Готується ювілейна збірка із громадянською лірикою. Вже минув перший етап конкурсу, я вичитав частину творів, і маю передчуття, що вона буде чи не найсильнішою з наших. Свої твори пишуть воїни АТО, жінки, які чекають чоловіків із війни додому, їхні діти. Це дуже сильно хапає за душу. Це не буде творчість про родину, вишиванки тощо, а глибокі патріотичні поезії. І символічно, що така книга вийде до 45-річчя з дня народження та п’ятої річниці пам’яті Ярослава Потапенка.
Найемоційнішим моментом презентації було звернення до співзасновників товариства та авторів «Межі» Руслани Потапенко, дружини Ярослава:
– Ви справжні просвітники, ті, кого він хотів бачити після себе. Ви молодці, що робите це саме в день його народження, тобто немає дня, який стався після. Цим усім ви нагадуєте про цю дату й бережете пам’ять про нього. У сучасних реаліях (останні вибори показали реваншистські тенденції) саме на вас, молодь, зараз покладаються найбільші надії. Своїм словом (а слова бояться найбільше, бо воно найсильніше) ви донесете до наступних поколінь те, що потрібно. І у майбутньому завдяки вам наша нація стане монолітною, без ось цих сепаратистських тенденцій.
Руслана Потапенко також придбала книгу. Сказала: «Це моя невеличка допомога воїнам»
28 жовтня ближче до вечора члени літературного товариства побували біля могили Ярослава Потапенка.
Нагадаємо, Ярослав Потапенко – доктор історичних наук, волонтер та активний учасник Революції Гідності. Працював у переяславському університеті, його дуже любили студенти. Він помер 14 січня 2016-го у 40-річному віці. Залишив після себе книги, наукові роботи та вихованців, які продовжують його просвітницьку діяльність.
Альманах «Межа» можна придбати у Максима Левченка (тел. 063-727-59-87), ціна – 200 гривень. Частина з виручених коштів піде на потреби українського війська.
. Надруковане воно в київському…){kind=link}